ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/14498/24
касаційне провадження № К/990/40237/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (далі - Товариство) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Бужак Н.П., Черпак Ю.К.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
01.04.2024 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2023 № 0813810707 і № 00818200702.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2024 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.12.2023 № 0813810707 і № 00818200702.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2024 рішення суду першої інстанції скасував і залишив позов без розгляду.
Верховний Суд постановою від 04.03.2025 скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.08.2025 скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що: порушення судом першої інстанції процесуальних норм, зокрема, порядку вирішення заявленого відводу судді по справі, є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України; у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження за позовною заявою Товариства, зареєстрованою за № 320/14498/24, оскільки: 18.03.2024 Київським окружним адміністративним судом було відкрите провадження у справі № 320/11725/24 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; клопотання Товариства про залишення позову без розгляду у рамках справи № 320/11725/24 було вирішене Київським окружним адміністративним судом лише 16.09.2025; про зловживання з боку Товариства суддю було повідомлено Управлінням у заяві про залишення позову без розгляду, яка була подана до суду 15.05.2024, проте таке клопотання було залишене судом без належної уваги, а оцінку доводам відповідача наведено лише у рішенні суду; ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 було відкрите провадження у справі № 320/14498/24 та призначено підготовче засідання на 29.05.2024, тоді як на дату відкриття провадження у справі позивачем не було виконано вимоги ухвалу суду про залишення позову без руху, оскільки доказом сплати судового збору є квитанція № 0.0.3677114992 від 31.05.2024.
Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 30.10.2025 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає: пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки при розгляді даної справи суд апеляційної інстанції застосував положення пунктів 3, 4 статті 45 КАС України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 640/16646/21, від 28.11.2023 у справі № 160/7089/23, від 13.03.2019 у справі № 814/218/14, від 07.05.2020 у справі № 826/12191/18 про те, що «під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. Зловживання правом на подання заяви (скарги) становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань. Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані н а затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу»; пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - норм частини дванадцятої статті 40 КАС України, частин п`ятої, сьомої статті 243 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо вірного застосування цієї норми за аналогічних обставин. Такий висновок може полягати в наступному: Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про відвід, яка надійшла до суду менше ніж за три робочих дні та була розглянута тим самим складом суду, який розглядає справу може бути постановлена без складення окремого документа, оскільки така ухвала не входить до переліку ухвал, які згідно з частини п`ятої 243 КАС України повинні бути оформлені окремим документом, а інші процесуальні норми не визначають такого обов`язку. При цьому, норми частини другої статті 40 КАС України не застосовуються, оскільки ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід не є ухвалою про самовідвід.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що дії позивача щодо усунення недоліків у даній справі та подання заяв про залишення без розгляду позову у іншій справі № 320/11725/24 викликані виключно міркуваннями швидкого розгляду його спору, з урахуванням того, що всі залежні від відповідача дії щодо залишення без розгляду позову у справі № 320/11725/24 з метою унеможливлення виникнення обставин, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 240 КАС України, були вчинені ним завчасно до відкриття провадження у даній справі. Також, Товариство наголошує, що відповідно до частини другої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, скаржник вказує, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, який ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням всіх процесуальних прав іншої сторони щодо подання заяв по суті справи та доказів, участь у справі, виключно з процесуальних міркувань, апеляційний суд виявив при цьому надмірний формалізм та не врахував наведених вище фактичних обставин справи, а саме - подання заяви про залишення іншого позову без розгляду, та не врахувавши безпідставний нерозгляд судом в іншій справі у встановлений процесуальний строк цього клопотання, що суперечить висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово наголошував, що «застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може зашкодити справедливості провадження, так і надмірної гнучкості, яка може зробити недійсними процесуальні вимоги, викладені в законах» («Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc та інші проти Туреччини), 2017, §§ 32-33).
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з підстав того, що: Товариство замовчуєте, що ним було подано чотири позовних заяви, одну з яких подано через канцелярію суду першої інстанції, а інші три - засобами поштового зв`язку, докази чого містяться у матеріалах справи та надані самим позивачем разом із документом, який має назву «Заперечення на заяву Управління про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу від 13.05.2024»; попри те, що провадження у справі № 320/11725/24 вже було відкрито (ухвала від 18.03.2024), Товариство вчиняло дії спрямовані на відкриття провадження у справі № 320/14498/24, яка була залишена судом без руху (ухвала від 11.04.2024), що свідчить не те що про намір, а про вибір Товариством необхідного судді між двома, що підтверджується, зокрема, із касаційної скарги позивача; Київським окружним адміністративним судом при розгляді даної справи були допущені численні порушення норм процесуального права, які супроводжувались, як до відкриття провадження у справі так і після такого, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для залишення позовної заяви Товариства без розгляду; Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 140/3043/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого «Буквальне тлумачення пункту 3 частини першої статті 240 КАС України свідчить, що підставою для залишення позову без розгляду є наявність в провадженні суду тотожної справи. При цьому, відсутні будь-які застереження щодо стадії розгляду справи та/або питання, яке вирішується судом.»; приписи пункту 10 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними і не передбачають виключень та умов, за яких такі підстави для залишення позовної заяви без розгляду не можуть бути застосовані; ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він уважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Наприклад, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ уживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Rehak v. the Czech Republic» від 14.05.2004 («Ржегак проти Чеської Республіки», заява №67208/01), «Duringer and Grunge v. France» від 04.02.2003 («Дюрінже та Грандж проти Франції», заяви №61164/00 і №18589/02)). Тобто, зловживання процесуальними правами є несумісним з правом на доступ до суду і в разі встановлення таких зловживань відповідна заява підлягає залишенню без розгляду.
Управління подало заяву про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, оскільки підставами для касаційного скарження рішення суду апеляційної інстанції Товариство визначило, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тоді як жодна із постанов Верховного Суду, вказаних скаржником, не є подібною до правовідносин, які виникли у даній справі. Крім того, Управління зазначило, що Товариство в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 317 КАС України, тоді як суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та залишив позовну заяву без розгляду на підставі статті 319 КАС України. Товариство посилається на неправильне застосування пункту 10 частини першої статті 240 КАС України, однак яким чином неправильно застосовано такий пункт у цій справі Товариство не зазначає.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.04.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.04.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.03.2021 по 30.06.2023, валютного - за період з 03.03.2021 по 30.06.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 03.03.2021 по 30.06.2023 та іншого законодавства за відповідний період, результати якої оформлені актом від 20.11.2023 №76015/26-15-07-02-05-03/44130446, на підставі висновків якого Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 21.12.2023, а саме:
- № 0813810707, яким за порушення Товариством вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до Товариства застосовано штрафні(фінансові) санкції (штраф) у сумі 19575816639,43 грн.;
- № 00818200702, яким за порушення Товариством вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2. статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 13302435,00 грн., у тому числі: 10641948,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 2660487,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПС України від 26.02.2024 № 5127/6/99-00-06-01-01-06 скаргу Товариства було залишено без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство з метою захисту своїх прав та інтересів звернулося до суду.
Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариством загалом було подано до Київського окружного адміністративного суду чотири позови, а саме:
Сервисы для юристов