Постанова ВАСУ від 29.02.2016 року у справі №800/473/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/473/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Борисенко І.В., Рибченка А.О., Степашка О.І., Юрченко В.П.,

представника Вищої ради юстиції Пантелейчук Л.Б.,

представника Верховної Ради України Лаптієва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції України, Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, у якому заявлено вимоги:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Вищої ради юстиції України щодо неналежного виконання доручення голови Верховної Ради України від 07.07.2015, не призначення додаткової перевірки щодо прийняття рішення Вищої ради юстиції України від 11.02.2014 № 92/о/15-14, повторного направлення до Верховної Ради України рішення Вищої ради юстиції України від 11.02.2014 № 92/о/15-14 без додаткової перевірки та без розгляду цього питання Вищою радою юстиції;

- зобов'язати Вищу раду юстиції України відкликати з Верховної Ради України своє рішення від 11.02.2014 № 92/о/15-14, організувати додаткову перевірку щодо прийняття рішення Вищої ради юстиції України від 11.02.2014 № 92/о/15-14, внести на засідання Вищої ради юстиції України питання щодо доручення голови Верховної Ради України від 07.07.2015 та перевірки рішення Вищої ради юстиції України від 11.02.2014 № 92/о/15-14;

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо реєстрації проекту постанови від 09.11.215 № 1756 в частині звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги судді;

- зобов'язати Верховну Раду України виключити із проекту постанови від 09.11.2015 № 1756 пропозицію про звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги судді.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, зокрема, що після повернення Верховною Радою України до Вищої ради юстиції матеріалів щодо звільнення позивача з посади судді за порушення присяги Вищою радою юстиції України не було виконано вимоги Верховної Ради України та не проведено будь - якої додаткової перевірки та повторного розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_9 з посади судді на засіданні Вищої Ради юстиції, а Верховною Радою України було безпідставно зареєстровано проект постанови від 09.11.2015 № 1756 в частині звільнення позивача з посади судді, оскільки повторно надіслані матеріали не відповідали закону, так як були розглянуті неналежною особою (головою Вищої ради юстиції України замість Вищої ради юстиції).

У судове засідання позивач не з'явився (про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений) та подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його представника.

В письмових запереченнях проти позову представники Вищої ради юстиції та Верховної Ради України просять відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

У судовому засіданні представники відповідачів позов не визнали.

Вислухавши доводи представників Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах позовних вимог та зібраних і досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить обрання суддів безстроково.

Статтею 126 Конституції України та Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» визначено вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади.

Відповідно до ст. 111 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Пунктом 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України та п. 1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що однією з підстав звільнення судді з посади є порушення ним присяги.

Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції (ч. 2 ст. 116 вказаного вище Закону).