ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/436/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
при секретарі: Борілло Ю.В.,
за участю:
- позивача ОСОБА_4;
- ОСОБА_5 та ОСОБА_6, - представників відповідача, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15, -
встановив:
24 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України із адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 з посади за порушення присяги».
Позивач зазначає, що відповідач прийняв оспорюване рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої відносно неї за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 22 квітня 2015 року № 25/2-15. У висновку ТСК вказувалось на допущені нею 20 лютого 2014 року порушення, а саме: проведення розгляду двох адміністративних справ відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про вчинення ними адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), без дотримання вимог статтей 251, 261, 281 КУпАП та без повернення протоколів про адміністративні правопорушення на дооформлення до органів внутрішніх справ (не вказано вимоги яких саме працівників міліції вони не виконали, відсутнє обґрунтування законності таких вимог, не зазначена адреса місця вчинення правопорушень); відсутність інших, окрім протоколів про адміністративні правопорушення та рапортів працівників міліції, доказів вчинення адміністративних правопорушень. Вища рада юстиції встановила, що судовий розгляд вказаних справ проведено 20 лютого 2014 року в нічний час.
ОСОБА_4 стверджує, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нею не було допущено порушень норм права, не вчинено жодних дій щодо дискредитації судової влади та дій, що порочать звання судді.
В обґрунтування позову зазначає, що ТСК не вчинила дій, спрямованих на встановлення обставин, які б дозволяли стверджувати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були учасниками масових акцій протесту, що є обов'язковою підставою для проведення перевірки відносно судді суду загальної юрисдикції у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ (далі - Закон № 1188-VІІ), і члени Вищої ради юстиції також не перевірили існування підстав для проведення перевірки та відкриття відносно неї дисциплінарного провадження, оскільки статтею 94 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що таке провадження здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Вважає, що оскільки заяви ОСОБА_9 від 18 вересня 2014 року та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. від 12 грудня 2014 року, що слугували підставою для проведення перевірки ТСК і відкриття дисциплінарного провадження Вищою радою юстиції, були подані до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ (далі - Закон № 192-VIІІ), дисциплінарне провадження щодо неї повинно здійснюватись відповідно до Закону № 2453-VI (в редакції, що діяла на момент подачі відповідних заяв цими особами), а тому таке підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків застосування дисциплінарних стягнень. Позивач ОСОБА_4 відмічає, що рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження, а прийняті нею постанови від 20 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку не оскаржені, не скасовані та є чинними, і органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді не наділені повноваженнями оцінювати законність судових рішень. Крім того, на думку позивача ОСОБА_4, Вища рада юстиції на засіданні 17 листопада 2015 року не встановила обставини, що можуть свідчити про допущення нею порушення присяги судді.
Враховуючи, що звернення ОСОБА_9 до ТСК носить анонімний характер та спрямоване на дискредитацію судді, то таке повинне тягнути застосування вимог пункту 58 Регламенту Вищої ради юстиції (затвердженого рішенням від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15, з подальшими змінами від 24 вересня 2015 року № 697/0/15-15) відповідно до якого, якщо скарга (звернення) є анонімними та/або не містить адреси заявника, ухвала про повернення разом зі скаргою (зверненням) залишається у Вищій раді юстиції. ОСОБА_4 вказує, що звернення до ТСК заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М. не містить обставин та доказів порушення нею під час розгляду справ про адміністративні правопорушення норм процесуального законодавства та присяги судді, а також обставин щодо вчинення нею дій, що підривають довіру до судової системи та порочать звання судді. Відповідач не з'ясував чи зверталися ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за захистом своїх прав до прокуратури.
ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5, - представники відповідача, заперечуючи проти позову, кожен окремо, стверджують, що приймаючи рішення від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15 Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертають увагу суду на те, що за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи, Вища рада юстиції погодилася з висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 25/2-15 про те, що суддя ОСОБА_4 не забезпечила повного і всебічного дослідження всіх обставин у справах про адміністративні правопорушення, постановила необґрунтовані судові рішення. Представники відповідача вважають, що допущені ОСОБА_4 порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов'язків і принижують авторитет судової влади та є достатніми для внесення Президентові України подання про її звільнення з посади за порушення присяги.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України (далі - Суд) вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, оскільки рішення Вищої ради юстиції від 17 листопада 2015 року № 871/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 з посади за порушення присяги» є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 24 квітня 2012 року Указом Президента України № 286/2012 призначено на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова і 29 травня 2012 року вона склала присягу судді.
20 лютого 2014 року близько 1 години 45 хвилин до Червонозаводського районного суду міста Харкова надійшли адміністративні матеріали, два із яких автоматизованою системою були розподілені на суддю ОСОБА_4 для розгляду.
Прибувши по виклику після 2 години по місцю праці, де на робочих місцях перебували голова Червонозаводського районного суду міста Харкова та заступник голови вказаного суду, позивач ОСОБА_4 отримала в своє провадження дві адміністративні справи №№ 646/1516/14-п та 646/1514/14-п, в котрих містились протоколи про адміністративні правопорушення, складені працівниками міліції відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП. З адміністративних матеріалів вбачалось, що 19 лютого 2014 року приблизно о 17 годині ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожен окремо, не підкорилися законним вимогам працівників міліції про припинення блокування виїзних воріт Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - АВВУ) за адресою: місто Харків, площа Повстання,3. В приміщенні суду перебували доставлені працівниками міліції правопорушники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, утримувані в наручниках, які виявили бажання, щоб складені відносно них адміністративні матеріали суддею розглядалися негайно. Оцінивши особливості розгляду справ відносно осіб, котрі утримуються в наручниках, суддя ОСОБА_4 прийняла рішення про початок розгляду справ №№ 646/1516/14 та 646/1514/14 негайно. Зазначені справи суддею ОСОБА_4 були розглянуті одноособово, в присутності осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням затриманим прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, в тому числі прав на надання захисника. При цьому, затримані власноруч написали заяви про відмову від захисників, а ОСОБА_7 і заяву про визнання факту непокори працівникам міліції і своєї провини. Під час судового розгляду клопотань від ОСОБА_7 не надходило, він визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, пояснивши, що 19 лютого 2014 року приблизно о 17 годині знаходився в місті Харкові поблизу Кінного ринку, шукаючи роботу де, проходячи повз АВВУ, до нього підійшли працівники міліції, які були у форменому одязі, від яких він відразу почав тікати та висловлюватися нецензурною лайкою.
Під час розгляду справи відносно ОСОБА_7 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, позивачем було враховано:
Сервисы для юристов