Постанова ВАСУ від 28.10.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/20640/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної допомоги, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2011 року, -

встановив:

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, а також починаючи з 2010 року у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області і зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу ОСОБА_4 за 2007, 2008, 2009, 2010 роки в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлено на період виплати, відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ за виключенням вже виплаченої допомоги за цей період. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_4 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області. Допомога на оздоровлення за 2007 рік йому була виплачена 28 листопада 2007 року, за 2008 рік - 28 січня 2008 року, за 2009 рік - 16 вересня 2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 у розмірі 100 гривень.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ було передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а частиною 7 цієї статті встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначених норм Законів, то після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачеві щорічної разової грошової допомоги.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.