ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа №240/4561/25
адміністративне провадження № К/990/12379/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Панкеєвою В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Залімського І. Г., суддів: Сушка О.О., Мацького Є.М.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України №9/д від 17 січня 2025 року, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині непризначення їй одноразової грошової допомоги - цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 29 листопада 2024 року №321/КЦ/12484;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , та з яким вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка проживала із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2024 року у справі №290/818/23, яке набрало законної сили. У зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 03 лютого 2023 року під час захисту Батьківщини позивачка звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Однак рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 17 січня 2025 року №9/д, подані документи повернуто на доопрацювання з мотивів ненадання доказів перебування позивачки на утриманні загиблого. На переконання позивачки, така вимога є неправомірною, оскільки вона звернулася за допомогою як жінка, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а не як його утриманець.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу встановлено рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2024 року у справі № 290/818/23, яке набрало законної сили.
5. За висновком судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги як жінка, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а не як його утриманець. Тому вимога Міністерства оборони України надати документи, що підтверджують перебування позивачки на утриманні загиблого, не відповідала підставі її звернення та була необґрунтованою.
6. Суди також урахували, що на час звернення позивачки із заявою та прийняття оскаржуваного рішення стаття 16-1 Закону № 2011-XII відносила до членів сім`ї загиблого жінку, з якою він проживав однією сім`єю, не перебуваючи з нею у шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, за умови встановлення цього факту рішенням суду, яке набрало законної сили. У зв`язку із цим суди дійшли висновку про протиправність повернення документів позивачки на доопрацювання та необхідність повторного розгляду її заяви з урахуванням наданої судами правової оцінки.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), порушили положення статті 242 КАС України.
9. Міністерство оборони України обґрунтовує касаційну скаргу тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги визначається законодавством, чинним на день виникнення такого права, яким є дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 07 грудня 2021 року у справі №465/1980/18 та від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, згідно з якими виплата допомоги має здійснюватися у порядку, що діяв на момент виникнення права на неї.
10. Скаржник наголошує, що на момент загибелі військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) чинне законодавство не включало цивільну дружину (особу, яка проживала з померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу) до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу. Відповідна категорія осіб була внесена до переліку отримувачів лише з 29 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ, а застосування нової редакції закону до попередніх подій суперечить положенням статті 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі.
11. Аргументація скаржника також базується на тому, що статус подружжя виникає виключно в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану, а встановлення факту проживання однією сім`єю не прирівнює таку пару до подружжя. У зв`язку з цим скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17, від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18, від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17.
Сервисы для юристов