ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 620/2003/25
адміністративне провадження № К/990/20672/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 620/2003/25,
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Слєпченком Сергієм, на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025, постановлену суддею Соломко І.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Епель О.В., Мєзєнцева Є.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
19.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, відповідно до рапортів від 02.07.2022 №р/6-106 від 02.07.2022 №р/6-107, від 02.07.2022 №р/6-103 та витягу з журналу бойових дій за грудень 2022 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, відповідно до рапортів від 02.07.2022 №р/6-106 від 02.07.2022 №р/6-107, від 02.07.2022 №р/6-103 та витягу з журналу бойових дій за грудень 2022 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням підстав (поважних причин) пропуску такого строку та надання доказів на підтвердження їхньої поважності.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду; позовну заяву повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи позов з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції зі змінами, унесеними Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що предмет позову стосується грошового забезпечення позивача за квітень-червень 2022 року та грудень 2022 року, а тому про порушення своїх прав внаслідок не включення до грошового забезпечення тих чи інших складових позивач повинен був дізнатися у день його виплати.
Водночас з вимогами про донарахування відповідних сум до грошового забезпечення за квітень-червень 2022 року та грудень 2022 року позивач звернувся лише 19.02.2025, тобто з пропуском установленого в статті 233 КЗпП України тримісячного строку.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 скасовано в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022. У цій частині справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині (у частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 31.12.2022) ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 залишено без змін.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що до триваючих правовідносин (як у цій справі) стаття 233 КЗпП України застосовується з особливостями, що випливають із загальних принципів дії закону в часі. Зокрема, якщо правовідносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню, згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ). Водночас з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (щодо продовження строків на час карантину) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, починається з 01.07.2023.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо нарахування грошового забезпечення за період квітень-червень 2022 року не обмежуються будь-яким строком, оскільки відповідні спірні правовідносини виникли під час дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX.
Водночас щодо вимог про нарахування грошового забезпечення за грудень 2022 року, то відлік тримісячного строку звернення до суду із цими позовними вимогами розпочався 01.07.2023 та завершися 30.09.2023, тоді як позов позивач подав 19.02.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів, що після звільнення з військової служби - 16.05.2024 - існували об`єктивні перешкоди для звернення до суду, у зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції, що в частині вимог, які стосувалися грошового забезпечення за грудень 2022 року, позов подано за межами строку звернення, що є підставою для його повернення у цій частині.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Сервисы для юристов