ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 140/12973/24
адміністративне провадження № К/990/27783/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №140/12973/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - АТ «СЕНС БАНК», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (суддя Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кузьмич С.М., Мікула О.І.),
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2024 №0287492407, №0284552407, №0287512407.
Позивачка не погодилася із донарахуванням їй грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосуванням штрафу за неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2020 рік внаслідок отримання, за позицією контролюючого органу, додаткового блага у розмірі 2164944,02 грн за результатами анулювання (прощення) боргу Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі також - Банк) за кредитним договором № 030/696382-КV від 30.07.2008 (далі - Кредитний договір).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка покликалася на те, що її не було повідомлено про прощення їй кредитної заборгованості, оскільки довідку Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу вона не отримувала; така була надіслана на адресу, яка не відповідає адресі реєстрації її місця проживання. Зазначала, що судами попередніх інстанцій не було визначено (досліджено) структури боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), прощеного банком, хоча це є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Також позивачка вказувала, що Банк анулював заборгованість за Кредитним договором після спливу строку позовної давності.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, із врахуванням вимог ст.102 ПК України, за результатами якої складено акт від 04.09.2024 №24983/03-20-24-07/2670615800, яким встановлено порушення позивачкою:
- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 389689,92 грн;
- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за 2020 рік в сумі 32474,16 грн;
- пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 16 жовтня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення №0287512407, яким застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 340 грн; №0287552407, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 35721,58 грн, в т.ч. 32474,16 грн основного платежу та 3247,42 грн штрафної санкції; №0287492407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 428650,92 грн, в т.ч. 389689,92 основного платежу та 38969 грн штрафної санкції.
Вважаючи такі податкові повідомленням-рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган, приймаючі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки судами встановлено, що Банком було здійснено прощення (анулювання) позивачці основної суми боргу (кредиту), а з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Позивачка, отримавши у 2020 році дохід у вигляді суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) кредитором, не виконала встановленого законом обов`язку щодо подання до контролюючих органів декларації про майновий стан і доходи та самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України, а також - сплати військового збору. Суди вказали на те, що позивачкою не підтверджено належними доказами обставин, якими вона обґрунтовує заявлені вимоги, та не доведено протиправності оскаржуваних рішень.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, додатково зазначив, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про структуру прощеної (анульованої) Банком заборгованості та відсутність у її складі процентів за користування кредитними коштами, а також належного повідомлення позивачки про прощення боргу.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилася позивачка та подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивачка наполягає, що не була належним чином повідомлена кредитором про прощення боргу у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України; матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів структури (розміру) прощеного боргу; одних лише банківського листа та довідки Банку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу не достатньо для підтвердження розміру прощеного боргу.
Також позивачка доводить, що анулювання (прощення) основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі відбулось поза межами строку позовної давності.
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, з одночасним посилання на пункти 1 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідач та третя особа подали письмові відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити останню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Сервисы для юристов