ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/68184/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року
в с т а н о в и л а :
У серпні 2014 року УПФ України у м. Славутичі Київської області в Київському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 1), за квітень 2014 року у загальній сумі 22 874,98 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України у м. Славутичі Київської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття судом касаційної інстанції рішення, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрована в УПФ України в м. Славутичі Київської області.
УПФ України в м. Славутичі Київської області на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 1), та частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за квітень 2014 року на загальну суму 22 874,98 грн.
Вказаним громадянам, які працювали на підприємстві відповідача та перебувають на пенсійному обліку у позивача, призначено пенсії за віком за Списком № 1.
При призначенні пенсії зазначеним громадянам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію знижено на п'ять років.
На час розгляду справи суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по вказаним у позові працівникам відповідача, оскільки на підприємстві відповідача відсутні виробництва передбачені списками № 1. Крім того, особам була призначена пільгова пенсія за виконання ними робіт в зоні Чорнобильської АЕС на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 20 листопада 1990 року № 343, а тому відшкодування вказаних витрат повинно здійснюватись за рахунок Державного бюджету України.
Між тим, такий висновок судами зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Враховуючи зазначене, стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як загальна до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати органів Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.
Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України щодо правильного застосування підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1 по справах від 12 червня 2012 року, від 16 квітня 2013 року та від 14 січня 2014 року у справах № 21-107а12, № 21-12а13, № 21-434а13 відповідно. Крім того, аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 21-596а14 між тими самими сторонами щодо іншого періоду.
З огляду на зазначене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", після досягнення цими особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню.
Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, то колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Сервисы для юристов