ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2016 року м. Київ справа № 875/8/15
Вх.№А/800/7/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання - Вишняк О.М.
з участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3
відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
третьої особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015р. у справі
за позовом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області
до відповідача-1 ОСОБА_11
відповідача-2 ОСОБА_12
з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про примусове відчуження частини земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В :
5.03.2015р. Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про примусове відчуження частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що позивачі є власниками земельної ділянки загальною площею 1,7981га. В зв'язку з будівництвом державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі ДП «Укренерго») і здійсненням подальшої експлуатації мережі повітряних ліній 330кВ та під'їзної дороги до підстанції, виникла необхідність викупу частини земельної ділянки відповідачів, загальною площею 0,0131га. Києво-Святошинською райдержадміністрацією отримано висновок про експертну оцінку земельної ділянки, прийнято рішення про її викуп та направлено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідну пропозицію. Проте, відповідачі не надали своєї згоди щодо викупу, в зв'язку з чим позивач просив задовольнити адміністративний позов, примусово відчужити у державну власність частину земельної ділянки 0,0131га. з відшкодуванням її вартості в розмірі 1118гр., виділити вказану земельну ділянку та зобов'язати відповідачів її звільнити.
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не визнали адміністративний позов, звернулись з зустрічним позовом про зобов'язання Києво-Святошинської райдержадміністрації здійснити викуп у них всієї земельної ділянки площею 1,7981га. за ціною 1278809гр. Свої вимоги вони мотивували тим, що частину земельної ділянки, яку позивач планує залишити у їх власності, не можливо раціонально використовувати за цільовим призначенням, оскільки ДП «Укренерго» планує використати не тільки ділянку площею 0,0131га., а й встановити на значну частину решти ділянки сервітут.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що позивачем надано належні та допустимі докази того, що для суспільних потреб необхідний викуп частини земельної ділянки, площею 0,0131га., вартість якої становить 1118гр. Водночас, підстав для викупу всієї земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не має. Натомість, зустрічний позов є необґрунтованим, оскільки у позивачів відсутнє право вимагати від Києво-Святошинської районної державної адміністрації викупу всієї земельної ділянки площею 1,7981га. через те, що ДП «Укренерго» не потребує отримання її у користування для будівництва та обслуговування повітряної лінії.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулись з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Києво-Святошинської райдержадміністрації та задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування скарги відповідачі послались на неповне з'ясування обставин. Зокрема, суд не дослідив Генеральний план запланованого будівництва, не врахував, що позивачем не додержано досудового порядку врегулювання спору, не перевірив правильність наданої позивачем оцінки земельної ділянки. Висновок щодо ціни земельної ділянки, що підлягає викупу, не відповідає дійсності. Крім того, відповідачі зазначили, що позивач не мав права на звернення до суду з адміністративним позовом, а ДП «Укренерго» не має права ініціювати викуп земельної ділянки, а запропонований проект будівництва лінії електропередач не є самим оптимальним.
У судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В своїх запереченнях позивач та третя особа зазначили, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а висновки суду відповідають обставинам справи.
Дослідивши обставини справи, заслухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_11 є власником 7/24 часток земельної ділянки, загальною площею 1,7981га., розташованої в межах м. Ірпеня Київської області з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства., а ОСОБА_12 - власником 17/24 часток цієї ж земельної ділянки (т.1 а.с.109).
В зв'язку з запланованим будівництвом електричної повітряної лінії до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звертались різні установи та організації з запитами щодо узгодження можливості ведення будівництва на їх земельній ділянці (т.1 а.с.110-114,122-123).
Сервисы для юристов