ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/13775/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів «Полісся» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів «Полісся» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції та позов задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Завод залізобетонних виробів «Полісся» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На даному підприємстві працювали особи, яким призначено пільгові пенсії відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення".
04 квітня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення", за період 2011-2012 років загальний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій складає 9253,81 грн., які позивач просить стягнути з ВАТ «Завод залізобетонних виробів «Полісся».
В даному розрахунку визначено розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 за період 2011-2012 роки в сумі 9253,81 грн. Зазначений розрахунок отримано відповідачем 07.04.2014 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №8 від 13.03.2008 року та протоколу № 300032 від 02.06.2008 року про призначення пенсії, ОСОБА_3 призначена пенсія за віком на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач направив розрахунок відповідачу з порушенням п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), жодних доказів щодо направлення відповідачу розрахунку у визначені п.6.4 вищенаведеної Інструкції строки, позивач не надав. Вказані обставини є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», згідно абз.4 п.1 ст.2, абз.3 п.1 ст.4 якого для суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.6.1 розділу 6 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, підлягають відшкодуванню в розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій.
Згідно п.6.4 розділу 6 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
У спірних правовідносинах дійсно позивач направив розрахунок відповідачу з порушенням строків, передбачених п.6.4 Інструкції № 21-1.
Проте, застосовуючи до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язаний відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення". При цьому, законодавство не передбачає таких наслідків порушення строків, встановлених п. 6.4 Інструкції № 21-1, як неможливість відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Сервисы для юристов