ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 320/11927/22
адміністративне провадження № К/990/9097/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/11927/22
за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправними дій, скасування наказу та стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя-доповідач - Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії АРМА в частині позбавлення середнього заробітку ОСОБА_1
- скасувати наказ АРМА від 19 липня 2022 року № 207/9-03-ос «Про внесення змін до деяких наказів АРМА щодо увільнених працівників центрального апарату АРМА» в частині скасування середнього заробітку ОСОБА_1
- стягнути з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 21 липня по 16 грудня 2022 року в сумі 259 260,86 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів, з урахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем оспорюваним наказом протиправно позбавлено позивачку середнього заробітку за посадою начальника четвертого відділу Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА в період з 21 липня по 16 грудня 2022 року (дня до пред`явлення цього позову до суду) на підставі частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки вказане положення законодавства на позивачку не розповсюджується, у зв`язку з її перебуванням у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а не на військовій службі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії АРМА в частині позбавлення середнього заробітку ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України;
- визнано протиправним та скасовано пункт 16 наказу АРМА від 19 липня 2022 року №207/9-03-ос «Про внесення змін до деяких наказів АРМА щодо увільнених працівників центрального апарату АРМА», яким виключено слова «та середньої заробітної плати» у пункті 1 наказу АРМА від 23 травня 2022 року № 99/9-03-ос «Про увільнення від роботи ОСОБА_2 »;
- стягнуто з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня по 16 грудня 2022 року в сумі 249 617,63 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з АРМА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 48 091,47 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким повністю погодився й апеляційний суд, виходив із того, що гарантії для працівників визначені у частинах першій та третій статті 119 КЗпП України є різними, оскільки частиною першою гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків, не пов`язаних із проходженням працівником військової служби, тоді як частиною третьою цієї статті передбачені працівникам гарантії під час проходження військової служби.
Ураховуючи, що позивачка перебуває у добровольчому формуванні територіальної оборони, то вона не є суб`єктом, визначеним у частині третій статті 119 КЗпП України в жодній із редакції цього Кодексу. При цьому відсутність у наказі АРМА від 23 травня 2022 року №99/9-03-ос, яким увільнено позивачку від роботи на період проходження служби у складі добровольчого формування, посилання на конкретну частину статті 119 КЗпП України, дає підстави вважати, що остання отримує середній заробіток на підставі частини першої статті 119 КЗпП України, оскільки інші частини не є релевантними до застосування.
На основі цього суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування до ОСОБА_1 частини третьої статті 119 КЗпП України, внаслідок чого її було позбавлено права на отримання середнього заробітку з 19 липня 2022 року, є протиправними, а наказ АРМА від 19 липня 2022 року №207/9-03-ос «Про внесення змін до деяких наказів АРМА щодо увільнених працівників центрального апарату АРМА» в частині його пункту 16, що стосується позивачки, є протиправним і підлягає скасуванню.
Здійснюючи розрахунок суми середнього заробітку, суд першої інстанції керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), та інформацією, наведеною у довідці АРМА про нараховану заробітну плату позивачки за останні місяці (повні) роботи, згідно з якою середньоденна заробітна плата позивачки становить 2 290,07 грн.
Сервисы для юристов