ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 295/5891/23
адміністративне провадження № К/990/1876/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 295/5891/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (суддя Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (головуючий суддя Боровицький О.А., судді: Ватаманюк Р.В., Курко О.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області № 02-77-к від 11 квітня 2023 року за підписом голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського Олександра Володимировича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що реорганізація (припинення) Фонду соціального страхування України (далі - ФССУ) відбулася шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, до якого перейшли всі права та обов`язки ФССУ, а тому відповідач мав обов`язок запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу в ГУ ПФУ в Житомирській області. Проте позивачці не було запропоновано зайняти посаду в ГУ ПФУ в Житомирській області, а отже, при її звільненні відповідач порушив вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України. З огляду на це, наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а вона поновленню на попередній роботі або на іншій рівнозначній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що законодавець, прийнявши рішення про припинення ФССУ, не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФССУ, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в ПФУ чи його територіальних управліннях.
Суди вважали помилковими доводи позивачки про порушення відповідачем вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки всі посади Управління виконавчої дирекції ФССУ в Житомирській області підлягали скороченню, а переведення позивачки на вакантну посаду в ГУ ПФУ в Житомирській області виключено з тих підстав, що вакантними є посади державної служби, у той час, як позивачка обіймала посаду працівника, на якого поширюється законодавство про працю.
Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 08 грудня 2022 року по 18 квітня 2023 року відповідачем направлено 27 листів на адресу Управління виконавчої дирекції ФССУ в Житомирській області щодо працевлаштування працівників. Інформація про оголошення добору на зайняття вакантних посад в ГУ ПФУ в Житомирській області неодноразово була розміщена на офіційній сторінці Fасеbоок. Особи, які виявили бажання прийняти участь у доборі персоналу на зайняття посад державної служби категорій «Б» та «В», мали можливість надіслати відповідачу резюме. Однак матеріали справи не містять доказів, що позивачка подавала до ГУ ПФУ в Житомирській області резюме та відповідні документи для працевлаштування.
Також суди встановили, що станом на 07 березня 2023 року в ГУ ПФУ в Житомирській області з`явилася вакантна посада провідного інспектора відділу з ретроконверсії № 1 управління з ретроконверсії (посада не відноситься до державної служби). Зазначена посада була запропонована особі, яка має трудові гарантії, передбачені статтями 184, 186 КЗпП України, та особа погодилася зайняти цю посаду. Отже, можливість запропонування посади недержавної служби іншим працівникам Управління виконавчої дирекції ФССУ в Житомирській області була відсутня.
Ураховуючи наведене суди дійшли висновку, що при звільненні позивачки голова Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції ФССУ в Житомирській області та відповідач дотрималися норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, та вжили всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, щодо недопущення порушення права позивачки на працю, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черніков Д.Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі зазначено, що вона подається з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме: частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, в основу яких покладено вимогу щодо сприяння збереженню роботи працівників ліквідованої (реорганізованої) установи в правовідносинах щодо звільнення працівників реорганізованої установи внаслідок скорочення працівників такої під час створення нових вакантних посад у її правонаступнику, які є вакантними посадами державної служби, для зайняття яких у силу вимог частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» конкурс не проводився, а відбувався загальний добір.
За твердженнями автора касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки не врахували наявності вакантної посади недержавної служби в ГУ ПФУ в Житомирській області з моменту попередження позивачки про подальше звільнення до дати звільнення.
Сервисы для юристов