ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року
м. Київ
справа № 822/3343/17
адміністративне провадження № К/9901/51979/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 (суддя Шевчук О.П.),
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 (судді: Совгира Д.І., Загороднюк А.Г., Курко О.П.),
у справі №822/3343/17
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0001751303, № 0001741303, № 0001731303, № 0001681303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.04.2017 № 0001711303 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2017 № Ф-0001711303.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликався на безпідставність викладених в акті перевірки висновків податкового органу про порушення положень податкового законодавства, а також законодавства щодо обчислення та сплати єдиного соціального внеску.
Зокрема, позивач не погодився з висновками контролюючого органу щодо безпідставності включення до складу витрат за звітний період грудня 2016 року сум за операціями, оплата за якими фактично здійснена у січні 2017 року.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що господарська операція з постачання товару відбулася у грудні 2016 року, у зв`язку з чим саме у цьому періоді у нього виникла кредиторська заборгованість перед постачальником. Відтак, з огляду на принцип нарахування, відповідні витрати підлягали відображенню саме у звітному періоді їх виникнення.
Позивач наголосив, що оплата товару у січні 2017 року була здійснена з урахуванням передбаченої договором відстрочки платежу та не впливає на момент визнання витрат.
У зв`язку з цим позивач вважав помилковими висновки контролюючого органу про необхідність відображення спірних витрат у періоді фактичної оплати, оскільки такі висновки не враховують моменту виникнення зобов`язання
Крім того, позивач не погодився з висновками контролюючого органу щодо неможливості віднесення до складу витрат сум, сплачених за договором про надання правової допомоги, з підстав їх непов`язаності з господарською діяльністю.
Позивач зазначив, що відповідні послуги безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, оскільки були спрямовані на захист його прав та законних інтересів як суб`єкта підприємницької діяльності у спорі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
У зв`язку з цим позивач вважав помилковими висновки контролюючого органу про відсутність зв`язку таких витрат із господарською діяльністю та, як наслідок, безпідставність їх невключення до складу витрат.
Також, позивач не погодився з висновками контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу витрат сум, понесених на придбання автозапчастин та шин, за відсутності актів виконаних робіт з ремонту транспортних засобів.
Позивач зазначив, що відповідні ремонтні роботи здійснювалися ним самостійно, без залучення третіх осіб, у зв`язку з чим акти виконаних робіт як первинні документи не складалися.
Сервисы для юристов