ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2014 року м. Київ справа № 800/134/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А.,
Єрьоміна А.А.,
Шведа Е.Ю.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_4 про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" від 24 лютого 2014 року №775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_4 зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом про визнання Постанови Верховної Ради України "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" від 24 лютого 2014 року №775-VII (далі - Постанова №775-VII) незаконною в частині дострокового припинення повноважень та звільнення його з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги, зобов'язання розглянути заяву про відставку судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року позов ОСОБА_4 до Верховної Ради України задоволено повністю. Визнано незаконною Постанову Верховної Ради України "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" від 24 лютого 2014 року №775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_4. у зв'язку з порушенням присяги судді. Зобов'язано Верховну Раду України розглянути заяву ОСОБА_4 від 23 лютого 2014 року про відставку з посади судді Конституційного Суду України.
26 червня 2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття додаткового рішення у справі, в якій він зазначив, що суд, вирішуючи питання про поновлення його порушеного права, не визначив способу виконання судового рішення та визнаючи незаконною постанову суб'єкта владних повноважень, не зазначив про її скасування.
Ознайомившись з даною заявою, суд дійшов наступних висновків.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, КАС України визначає рішення суб'єкта владних повноважень як нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії.
Абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі №3/35-313 (справа про акти органів Верховної Ради України) передбачає, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи.
Таким чином, до адміністративного суду може бути оскаржене будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, яке створює для особи юридичні наслідки, тобто правові акти як індивідуальної дії, так і нормативно-правові.
Стаття 162 КАС України визначає повноваження адміністративного суду при вирішенні справи. Правила цієї статті є загальними, а визначений у ній перелік способів захисту не є вичерпним. Так, дана стаття передбачає, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 171-1 КАС України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може застосовувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 11, статті 162 КАС України адміністративного судочинства України, на адміністративний суд покладається обов'язок повного захисту прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Таким чином, суд повинен зробити висновок про протиправність рішення (окремих положень) суб'єкта владних повноважень і скасувати або визнати нечинним це рішення (окремі положення).
Враховуючи положення КАС України, зокрема, статей 171, 171-1, протиправність полягає у незаконності правового акта або невідповідності іншому акту, що має вищу юридичну силу.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 КАС України.
Стаття 171-1 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження як нормативно-правових актів, так і актів індивідуальної дії.
Сервисы для юристов