ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 140/8971/24
касаційне провадження № К/990/25503/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року (головуючий суддя - Костюкевич С.Ф.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шавель Р.М.; судді: Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.)
у справі № 140/8971/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шефер Бетон Луцьк»
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шефер Бетон Луцьк» (далі - ТОВ «Шефер Бетон Луцьк», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 серпня 2024 року № 0211690701, № 0211700701, № 0211772301, № 0210002408.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки, є помилковими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування фактичного змісту господарських операцій, даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та специфіки діяльності підприємства з виробництва і реалізації бетону.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 02 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року № 0211690701, № 0211700701. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючий орган не довів правомірності висновків про нереальність операцій з реалізації позивачем бетону та цементу на користь контрагентів-покупців, не довів наявності підстав для кваліфікації отриманих коштів як безповоротної фінансової допомоги, не підтвердив факту заниження фінансового результату до оподаткування у зв`язку з відображенням загальновиробничих витрат, а також помилково застосував положення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до операції прощення поворотної фінансової допомоги.
ГУ ДПС у Волинській області не погодилося з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо оцінки реальності господарських операцій, значення первинних документів, податкової інформації та товарно-транспортних накладних у спорах про формування показників податкового обліку. Відповідач наполягає, що фактична поставка бетону та цементу контрагентам-покупцям не підтверджена, оскільки у контрагентів відсутні об`єкти за адресами, зазначеними у товарно-транспортних накладних, адреси розвантаження не конкретизовані, контрагенти за даними Єдиного реєстру податкових накладних не реалізовували придбаний товар та не виконували будівельних робіт за адресами поставки, а окремі первинні документи містять недоліки щодо ідентифікації осіб, які отримували товар. Також контролюючий орган зазначає, що суди неправильно застосували пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у взаємозв`язку з нормами бухгалтерського обліку, оскільки позивач відобразив загальновиробничі витрати на суму 56 802 225,02 грн за бухгалтерським проведенням Дт 791 «Результат операційної діяльності» - Кт 91 «Загальновиробничі витрати», яке не передбачене Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291. Крім того, відповідач вважає помилковими висновки судів щодо відсутності підстав для збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 2 400 000,00 грн у зв`язку з прощенням боргу за наданою поворотною фінансовою допомогою без створення резерву сумнівних боргів.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Шефер Бетон Луцьк» до Верховного Суду не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Шефер Бетон Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2023 року, за результатами якої склав акт від 26 червня 2024 року № 17089/07-01/35684017.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України, положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11 589 037,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на 200 000,00 грн.
Обґрунтовуючи такі висновки акта перевірки, податковий орган вважав, що платник занизив задекларовані показники доходу на суму 7 981 314,00 грн у зв`язку з непідтвердженням фактичного здійснення операцій з реалізації товарів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левіні», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івен Гард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве Сан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петробетон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімкомплектпостач», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Авто Груп» та Приватного підприємства «Інтеренергоінвест». Отримані від зазначених контрагентів кошти контролюючий орган кваліфікував як безповоротну фінансову допомогу.
Сервисы для юристов