ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 360/4568/20
адміністративне провадження № К/990/22487/22
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Гімона М.М., Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 (судді: Компанієць І.Д. (головуючий), Гайдар А.В., Геращенко І.В.) у справі №360/4568/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство «Старобільський молокозавод» (далі - позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.10.2020 №Ю-15454-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4872140,30 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2016-2020 років нараховував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок), належним чином подавав звіти до контролюючого органу, проте не сплачував нараховану суму ЄСВ. Відповідач кваліфікував такий нарахований, але не сплачений позивачем ЄСВ в сумі 4872140,30 грн, як недоїмка, оскільки строк сплати станом на 30.09.2020 є таким, що настав, у зв`язку з чим і було сформовано оскаржувану вимогу.
Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки з 2016 по 2020 роки (до 12.02.2020 включно) діяв пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), згідно з яким законодавець встановив виключення з загального правила щодо сплати єдиного внеску для певної категорії платників, а саме - платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Тобто норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI до 12.02.2020 включно містили положення, за якими відповідним платникам єдиного внеску дозволялося протягом певного часу, який відповідає часу проведення антитерористичної операції (АТО), не виконувати приписи щодо нарахування та сплати єдиного внеску, при цьому недоїмка щодо єдиного внеску, яка склалася протягом проведення АТО, підлягала списанню на підставі заяви такого платника.
Таким чином, у позивача до 12.02.2020 склалися очікування, що йому під час проведення АТО буде дозволено не сплачувати єдиний внесок, при цьому недоїмка за нарахованим, але не сплаченим ЄСВ буде списана за його заявою після закінчення АТО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна вимога є правомірною.
Пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI тимчасово визначав право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняв від вказаного обов`язку повністю. Враховуючи, що пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ виключено на підставі Закону України від 14.01.2020 № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (набрав чинності 13.02.2020), відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI.
Також суд вказав, що позивачем не надано доказів, що недоїмка, яка утворилася за період з 14.09.2016 по 12.02.2020 була визнана безнадійною та списана.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 № Ю-15454-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3828410,11 грн за період з 20.09.2016 по 15.01.2020, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 3828410,11 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога охоплює період з 20.09.2016 по 15.01.2020, у якому позивач в силу дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. Тому за цей період контролюючий орган не мав повноважень формувати та направляти Товариству вимогу про сплату боргу.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що подібних висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 26.10.2021 у справі 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі №200/2618/20-а.
Щодо боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1043730,19 грн за період з 18.02.2020 по 16.09.2020, то в цій частині суд дійшов висновку, що вимога складена контролюючим органом правомірно, оскільки з 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який тимчасово звільняв позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратив чинність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сервисы для юристов