ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/53491/14 К/800/53992/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А.
секретар судового засідання - Іванов Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство», Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року
у справі № 818/523/14
за позовом Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство»
до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» звернулось з адміністративним позовом до суду про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 вересня 2013 року № 0000602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 227934,00 грн., в тому числі : 208938,00 грн. - за основним платежем та 18996,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 12 вересня 2013 року № 0000592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) в розмірі 107900,00 грн., в тому числі: 93638,00 грн. - за основним платежем та 8262,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12 вересня 2013 року № 0000602201. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального права,
позивач просить частково скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, відповідач просить скасувати судові рішення в частині, в якій задоволено позовні вимоги, та в цій частині відмовити позивачу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, касаційна скарга позивача є обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Тростянецьке лісове господарство» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 27 серпня 2013 року № 46/2200/00992993. Відповідно до висновку акту відповідачем встановлені такі порушення:
- п.п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 , п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на загальну суму 36353 грн. ;
- п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 статті 139, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 172.585 грн.;
-п.п. 198.4 ст. 198, п. 199.1 ст.199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 93638 грн.
З акта перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань податку на прибуток слугували твердження перевіряючих про завищення позивачем витрат, в зв'язку з віднесенням до їх складу витрат по операціям з виконання лісокультурних і лісогосподарських робіт фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є одночасно працівниками цього підприємства, а тому вони не мають права укладати договори, виписувати первинні документи, проводити розрахунки, що є порушенням вимог щодо сумісництва, а всі укладені договори не спричиняють настання реальних правових наслідків. Щодо нарахування сум податку на додану вартість, в акті порушення зазначено в тому, що з 1 січня 2011 р. підприємство працює в режимі звільнення від оподаткування відповідно до статті 23 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, але з цього часу не здійснило коригування податкового кредиту в розмірі 60592,00 грн. по придбаних до 1 січня 2011 року товаро-матеріальним цінностям, які списувались на собівартість реалізованої продукції. Крім того, на виконання п.п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України підприємством самостійно було частково скориговано податковий кредит на частку суми ПДВ по придбаних ТМЦ, які не використовувались в оподатковуваних операціях, але при цьому також завищено скоригований податковий кредит на суму 33046, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 227934,00 грн., суди зазначили про безпідставність висновків податкового органу, оскільки під час перевірки та суду були надані первинні, розрахункові та інші документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та під час перевірки жодних зауважень до їх оформлення не виникало, і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентами, незважаючи на те, що фізичні особи-підприємці були одночасно працівниками цього підприємства.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів в цій частині, зазначаючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ДП «Тростянецьке лісове господарство» включило до складу валових витрат витрати по господарським взаємовідносинам з фізичними особами- підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які також одночасно були штатними працівниками цього підприємства. Матеріалами справи підтверджується, що з вказаними підприємцями були укладені договори та додаткові угоди на проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт, а також робіт з корування деревини та механізований догляд за лісовими культурами, рубки, освітлення та прочищення лісу. Фактичне виконання угод підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату. Крім того, до виконаних договірних робіт контрагентами залучались наймані працівники, з якими укладені трудові договори, зареєстровані у районному центрі зайнятості. Виплата заробітної плати найманим працівникам підтверджується деклараціями про доходи, табелями обліку робочого часу, платіжними відомостями на виплату заробітної плати.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( чинний до 01.04.2011 року ) встановлено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Сервисы для юристов