ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/15210/23
провадження № К/990/32396/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Загороднюка А. Г.
розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвоката Юзефовича Артема Олексійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Ганечко О. М., суддів: Кузьменка В. В., Оксененка О. М.
І. Суть спору
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у м. Києві від 23 березня 2023 року № 327-о від 23 березня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві з 24 березня 2023 року;
1.3. стягнути з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
1.4. стягнути з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 50000,00 грн моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у березні 2023 року в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві призначено ОСОБА_2., яка у перші дні своєї роботи, як стверджує позивач, пред`явила вимогу, зокрема, до позивача як керівника управління фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві щодо негайного складання і передачі особисто підписаних заяв про звільнення із займаної посади за угодою сторін без зазначення дати звільнення.
В подальшому, наказом ГУ ДПС у м. Києві від 23 березня 2023 року № 327-о від 23 березня 2023 року припинено державну службу та звільнено позивача із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII) (за угодою сторін).
Позивач зазначає, що написання заяви про звільнення відбувалось під психологічним тиском, а заява про відкликання заяви про звільнення безпідставно не взята до уваги відповідачем. Звернула увагу, що їй відомо як мінімум ще про двох осіб, які також під тиском одночасно з нею в той же день написали заяви про своє звільнення, що підтверджує її позицію щодо систематичного тиску на підлеглих в.о. начальником ГУ ДПС України з метою їх звільнення без наявності їх вільного волевиявлення.
Позивач стверджує, що її звільнення фактично зумовлене ініціативою роботодавця/суб`єкта призначення. При цьому відповідач позбавив її права на відкликання своєї заяви про звільнення, що є самостійною підставою скасування оскаржуваного наказу.
Разом з цим позивач зауважує, що результатом того, що на неї чинився психологічних тиск, стало погіршення її самопочуття та стаціонарне (амбулаторне) лікування в медичному закладі.
На думку позивача, вказане свідчить про наявність фактичних обставин, які викликали у позивача сильні емоційно-психологічні переживання, а тому розмір відшкодування моральної шкоди оцінює у 50000,00 грн, як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним завданій протиправним звільненням шкоді.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 1996 року, ОСОБА_1 працювала в органах податкової служби на різних посадах державної служби, останню з яких обіймала посаду начальника управління фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві.
4. 01 липня 2022 року ОСОБА_1 переведена з посади начальника управління контролю за розрахунковими операціями ГУ ДПС у м. Києві на посаду начальника управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві.
5. Наказом ДПС України від 14 березня 2023 року на ОСОБА_2 покладено виконання обов`язків начальника ГУ ДПС у м. Києві з 15 березня 2023 року.
6. Як пояснила позивач у судовому засіданні в суді першої інстанції, незважаючи на те, що вона тривалий час працює у органах державної податкової служби і не отримувала жодних претензій щодо повноти чи якості своєї роботи, ОСОБА_2 , ігноруючи відсутність у позивача бажання звільнитись та, користуючись тим, що ОСОБА_1 є її підлеглою, а тому перебуває у службовій залежності, ОСОБА_2 змусила позивача поставити дату звільнення за угодою сторін на складеній раніше заяві, пославшись на можливі вкрай негативні для неї наслідки, які можуть настати у випадку відмови. При цьому реальної згоди на її звільнення позивач не надавала, і як йдучи цього дня на роботу, так і заходячи у кабінет керівника ГУ ДПС у м. Києві, наміру звільнитись з роботи вона не мала. Позивач пояснила, що звільнення нібито за угодою сторін в дійсності відбулось без досягнення відповідної домовленості з керівником ГУ ДПС у м. Києві (і навіть без обговорення цього питання), виключно внаслідок здійснення протиправного тиску на ОСОБА_1 з боку в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві, від якої позивач була службово залежна. Розмова проходила 23 березня 2023 року, під час триваючої збройної агресії російської федерації, прямо у службовому кабінеті керівника ГУ ДПС у м. Києві за адресою: вул. Шолуденка 33/19, після оголошення по м. Києву повітряної тривоги і до її завершення, що також вплинуло на її емоційний стан.
Сервисы для юристов