Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року у справі №800/19/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ справа № 800/19/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В., Кравцова О.В., Маслія В.І., секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю представника відповідача Долгова Ю.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - Рада), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду питання про прийняття відставки судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 листопада 2013 року подала заяву до Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, яку 24 грудня 2013 року розглянуто та задоволено, у зв'язку з чим внесено подання до Ради про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Вказане подання отримане Радою в грудні 2013 року.

Однак, лише 25 грудня 2014 року Радою прийнято постанову «Про звільнення суддів» № 59-VIII, зокрема про звільнення ОСОБА_7

Тривалий час нерозгляду Радою питання відставки порушено конституційні права позивача на вільне волевиявлення, право припинення трудової діяльності на посаді судді, зазначає позивач.

Представник відповідача в письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Закон № 1861-VI).

Позивач в судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу у його відсутність. Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 14 грудня 2000 року № 2149-III, ОСОБА_7 обрано суддею Дніпропетровського обласного суду безстроково. В подальшому відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» № 2531-III від 21 червня 2001 року Дніпропетровський обласний суд набув статусу апеляційного суду.

27 листопада 2013 року ОСОБА_7 звернулась до Вищої ради юстиції про звільнення її з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

24 грудня 2013 року Вищою радою юстиції прийнято рішення «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку» № 1531/0/15-13. Вказане подання надійшло до Ради 30 грудня 2013 року.

25 грудня 2014 року Радою прийнято постанову «Про звільнення суддів» № 59-VIII, якою відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку, звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.

30 грудня 2014 року Наказом «Про відрахування судді ОСОБА_7.» відповідно до вказаної постанови ОСОБА_7 відраховано зі штату суду 30 рудня 2014 року.

Позивач, вважаючи бездіяльність Ради щодо несвоєчасного розгляду питання про прийняття відставки протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За змістом статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.