Постанова ВАСУ від 25.08.2026 року у справі №420/13635/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 420/13635/25

адміністративне провадження № К/990/14333/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гончарової І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (головуючий суддя Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі №420/13635/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості:

по орендній платі з фізичних осіб - 465630,59 грн;

по земельному податку з фізичних осіб - 3 824,97 грн;

по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості - 35 180,40 грн;

по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості - 11 388,64 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг, який не сплачує добровільно, а тому наявні підстави для його стягнення в судовому порядку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 липня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задовольнив. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 суму заборгованості: по орендній платі з фізичних осіб - 465630,59 грн; по земельному податку з фізичних осіб - 3 824,97 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості - 35 180,40 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості - 11 388,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за відповідачем обліковується узгоджений податковий борг, який виник унаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Оскільки такі рішення та податкова вимога були направлені платнику податків у встановленому законом порядку, а доказів погашення податкового боргу матеріали справи не містять, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для його стягнення в судовому порядку.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач ( ОСОБА_1 ) подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначив, що Одеський окружний адміністративний суд, надавши в ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 05 травня 2025 року п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та не дочекавшись закінчення строку подання відзиву на позов, ухвалив рішення по справі, яким позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі. ОСОБА_1 звертає увагу, що суд першої інстанції позбавив відповідача реалізувати своє процесуальне право щодо подання доказів разом із відзивом у зазначений строк, оскільки дата ухвалення рішення (16 липня 2025 року) передує даті закінчення строку для подання відзиву разом з доказами.

Також скаржник стверджує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не були йому належним чином вручені, він не був обізнаний про їх існування. Зокрема, вказує, що податкові повідомлення - рішення, які додані позивачем у якості доказів, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а на повідомленнях про вручення взагалі наявні різні підписи про отримання. Крім того звернув увагу, що повідомлення за 2022-2024 роки взагалі не міг отримувати, оскільки проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Звільнився зі служби лише 12 червня 2024 року. Питання відповідності податкових повідомлень - рішень вимогам чинного законодавства, їх вручення судом першої інстанції взагалі не досліджувалося.

Відповідач звернув увагу, що в ухвалі суду першої інстанції зазначено про те, що суд витребував у позивача - Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчені та оформлені копії документів, а саме: докази перебування у позивача у власності (оренді, користування) майна, за яким нараховані зобов`язання. Але жодних документів до суду позивач не надав.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд формально перевірив доводи апеляційної скарги та фактично не надав їм правової оцінки.

Також відповідач наполягає на тому, що в постанові апеляційного адміністративного суду зазначено, що податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями із зворотними повідомленнями, які були отримані відповідачем, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року з метою перевірки доводів ОСОБА_1 .

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.