ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 року
м. Київ
справа № 240/15290/25
адміністративне провадження № К/990/50458/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (суддя Гурін Д.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Смілянця Е.С., Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) в редакції, чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року до 08 жовтня 2024 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 08 жовтня 2024 року включно, належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704, в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, законом України про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 червня 2025 року залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви відповідно до вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом та доказами поважності причин його пропуску за період з 19 липня 2022 року до 08 жовтня 2024 року.
Суд керувався тим, що позивач із цим позовом звернувся 06 червня 2025 року та пропустив тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 08 жовтня 2024 року.
На виконання ухвали суду, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що відомості про суми нарахованого і виплаченого грошового забезпечення було отримано на адвокатський запит з листа від 02 червня 2025 року №1647, з якого йому стало відомо, що відповідач неправильно виплачував позивачеві грошове забезпечення.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою від 16 липня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог за період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року включно.
Іншою ухвалою від 16 липня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду та повернув позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 08 жовтня 2024 року особі, яка її подала.
Місцевий адміністративний суд керувався тим, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року до 08 жовтня 2024 року, та не навів поважних причин пропуску такого строку. Суд дійшов висновку, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.
Сьомий апеляційний адміністративний суд повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 27 листопада 2025 року залишив ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині вимог з 19 липня 2022 року до 08 жовтня 2024 року.
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що з огляду на положення статті 233 КЗпП України до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Скаржник доводить, що позивача ні під час проходження військової служби, ані після звільнення з неї жодним чином не було проінформовано про належні йому суми грошового забезпечення. Відомості про нараховані за час служби суми позивач отримав з відповіді на адвокатський запит, зокрема, з листа від 02 червня 2025 року №1647. Позовну заяву подано 06 червня 2025 року - тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Сервисы для юристов