Постанова ВАСУ від 25.05.2026 року у справі №120/4449/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

м. Київ

справа № 120/4449/25

адміністративне провадження № К/990/6623/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Вінницької міської ради на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії судів: Курка О.П. (доповідач), Ватаманюка Р.В., Боровицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради (далі - також відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 51 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 29 листопада 2024 року № 2611 «Про відмову в продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення».

- зобов`язати Вінницьку міську раду Вінницької області на черговій сесії прийняти рішення про продаж громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, площею 4,9516 га з кадастровим номером 05240681000:01:005:0534, що розташована на території Вінницької міської ради, вулиця Масив фермерський (колишня територія Вінницько-Хутірської сільської ради) Вінницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки відповідно до вимог пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та укласти нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу цієї земельної ділянки.

2. На обґрунтування позову зазначалось, що відповідач протиправно і всупереч наявному у спірних правовідносинах правовому регулюванню безпідставно відмовив позивачу в реалізації наявного у нього права на викуп земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні заявника.

3. ОСОБА_1 вважає, що Вінницька міська рада, вирішуючи порушене перед нею питання про викуп позивачем у власність земельної ділянки відповідно до пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, застосувала правові норми, які спірні правовідносини не врегульовують, й відмовила у викупі земельної ділянки з підстав, які законом не передбачені.

4. Позивач наполягав, що виконав усі визначені законом умови для реалізації наявного у нього права на викуп у свою власність земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, а також стверджував, що перешкоди для цього відсутні, у зв`язку з чим вказував на обрання ним належного способу судового захисту, який за конкретних обставин цієї справи є ефективним і забезпечить повне відновлення його прав.

5. У позові також виокремлювалось, що наявні у відповідача у спірних відносинах повноваження не є дискреційними, у зв`язку з чим та у світлі фактичних обставин цієї справи і вимог процесуального закону, суд уповноважений задовольнити поданий ОСОБА_1 позов шляхом зобов`язання Вінницької міської ради прийняти рішення щодо задоволення клопотання позивача про викуп земельної ділянки у його власність на умовах, визначених законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2025 року позов задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував рішення 51 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 29.11.2024 №2611 «Про відмову в продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення»;

- зобов`язав Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж (викуп) йому земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, площею 4,9516 га кадастровий номер 0520681000:01:005:0534, що розташована на території Вінницької міської ради, по вулиці Масив фермерський (колишня територія Вінницько-Хутірської сільської ради) Вінницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

В решті позову відмовив.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви позивача про викуп земельної ділянки були додані усі необхідні та визначені законом документи, а сама заява відповідала вимогам, установленим частиною другою статті 128 Земельного кодексу України для такого документа. Ці обставини сторони не заперечували.

8. Суд першої інстанції застосував норми частини п`ятої статті 128 Земельного кодексу України таким чином, що вони містять вичерпний і остаточний перелік підстав для відмови у продажі земельної ділянки, за відсутності яких уповноважений орган зобов`язаний прийняти рішення про продаж земельної ділянки.

9. За позицією суду першої інстанції, у випадку прийняття уповноваженим органом рішення про відмову у наданні дозволу на продаж земельної ділянки в такому адміністративному акті повинні бути зазначені конкретні підстави для такої відмови, які б узгоджувалися з вищенаведеними нормам Земельного кодексу України. При цьому, суд звернув увагу, що частина третя статті 128 Земельного кодексу України прямо зобов`язує уповноважений орган місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову у продажу земельної ділянки зазначати конкретні обґрунтовані причини (мотиви) такої відмови.

10. Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції установлено, що оскаржене позивачем рішення не містить обґрунтувань про причини (мотиви) його прийняття з покликанням на передбачені законом підстави, а тому, за висновками суду, не відповідає вимогам законодавства та є необґрунтованим.

11. Посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації суд першої інстанції відхилив, зазначивши, що такі обставини не можуть бути самостійною законною підставою для відмови у продажі, оскільки така прямо не передбачені Земельним кодексом України як підставі для такої відмови.

12. Врахувавши, що спірне рішення прийняте без належного правового та фактичного обґрунтування, що свідчить про порушення відповідачем принципів законності, обґрунтованості та добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції виснував, що такий адміністративний акт є протиправним та порушує право позивача на викуп земельної ділянки у власність.

13. Поряд із цим, суд у своєму рішенні відзначав, що вирішення порушеного позивачем питання належить до виключної компетенції саме Вінницької міської ради, в яку суд не вправі втручатися й перебирати на себе такі її повноваження. З огляду на таке, суд вирішив, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Вінницької міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж (викуп) йому у власність земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні.

14. За результатами апеляційного перегляду цієї справи Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Вінницької міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж (викуп) йому земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, площею 4,9516 га (кадастровий номер 0520681000:01:005:0534), що розташована на території Вінницької міської ради, вулиця Масив фермерський (колишня територія Вінницько-Хутірської сільської ради) Вінницького району Вінницької області для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.