ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/25177/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника відповідача Стеценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року
у справі № 826/2075/15
за позовом приватного підприємства «РОДІМАР» (далі - позивач, ПП «РОДІМАР»)
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ПП «РОДІМАР» звернулось у лютому 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії щодо відмови у прийнятті ПП «РОДІМАР» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, зобов'язання прийняти та зареєструвати податкову декларацію ПП «РОДІМАР» з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.01.2015 року, та зобов'язання відобразити задекларовані ПП «РОДІМАР» показники податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року в базі «Аналітична система» ІС «Податковий блок».
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2015 року ПП «РОДІМАР» направлено засобами електронного зв'язку до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2014 року з додатками, які були прийняті на центральному та районному рівнях, згідно квитанцій № 2 від 20.01.2015 року.
Водночас, як встановлено судами, зазначена декларація не була визнана відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за грудень 2014 року є протиправними, з урахуванням чого вказана податкова декларація вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, а тому для належного відновлення порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та про зобов'язання прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання - 20.01.2015 року, беручи до уваги наступне.
За змістом п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Приписами п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пп. 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
При цьому, згідно п. 49.11 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Сервисы для юристов