ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 620/2119/25
адміністративне провадження № К/990/33604/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 (суддя-доповідач Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 24.02.2025 звернувся до суду з позовом до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, у яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (січень 2008 року);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, зокрема, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду повернуто без розгляду у зв`язку з тим, що строк звернення до суду з цим позовом не є пропущеним, оскільки на спірні правовідносини не поширюються строки, встановлені частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, чинній з 19.07.2022. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
3.2. Зобов`язано 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
3.3. Зобов`язано 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за весь час затримки виплати. У решті позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 апеляційну скаргу 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звільнення позивача зі служби (13.06.2024) частині друга статті 233 КЗпП України вже не діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
5.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з моменту звільнення позивача зі служби (13.06.2024) почався відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, однак позивач звернувся з позовною заявою 24.02.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України.
5.2. Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення свого права лише після отримання відповіді на адвокатський запит, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими. Суд зазначив, що позивач щомісячно отримував інформацію про розмір свого грошового забезпечення, а також був обізнаний із ним на момент звільнення зі служби. При цьому він не був позбавлений можливості як під час проходження військової служби, так і після звільнення звернутися до відповідача за роз`ясненнями щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення.
6. Не погодившись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (далі - представник позивача), звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 та прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2025.
7. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначила, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права з порушенням усталеної практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у трудових спорах, зокрема, суд не врахував позицію Верхового Суду, викладену в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, а саме: до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
7.1. Представник позивача наголосила, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, тому строк звернення позивача до суду не пропущено.
Сервисы для юристов