ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2015 року м. Київ К/800/55059/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,
секретаря - Бруя О.Д.,
за участю представника позивача - Царюка Є.В., Мельника Л.П.,
представника відповідача - Сперкач С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 826/9902/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Плюс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів і податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус Плюс" (далі - ТОВ "Парус Плюс") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ від 27 липня 2013 року № 2526; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ від 11 січня 2014 року № 67; визнати протиправними дії ДПІ щодо порядку проведення перевірки та оформлення результатів перевірки ТОВ "Парус Плюс" - суб'єкта малого підприємництва; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ від 13 лютого 2014 року №22326552210, №22426552210, №10326551702, №10226551702 та від 29 квітня 2014 року №22826551702.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу начальника ДПІ від 27 листопада 2013 року № 2526, на підставі направлень від 09 грудня 2013 року: №1243/26-55-22-01, 1244/26-55-22-01, №1245/26-55-22-01, №1246/26-55-01, №202/26-55-17-02, №1229/26-55-22-06, №1240/26-55-22-03, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Парус Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
11 січня 2014 року податковий орган на підставі пункту 82.1 статті 82 ПК України прийняв наказ №67 про подовження термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Парус Плюс" на 10 робочих днів, а саме з 11 січня 2014 року по 23 січня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2. підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281 169,00 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 281 169,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 298 937,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 року на суму 237 435,00 грн., за січень 2012 року на суму 1 460,00 грн., за квітень 2012 року на суму 60 042,00 грн.; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 «а» статті 176 з урахуванням підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 «а» статті 171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 565,00 грн. (у т.ч.: за ІІІ кв. 2012 року - 459,00 грн., IV кв. 2012 року - 106,00 грн.); пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку; статті 51, пункту 70.16, статті 70, підпункту 176.2 «б», пункту 176.2 статті 176 ПК України; пункту 2.6, пункту 2.10, пункту 3.3, пункту 3.5, пункту 3.7, пункту 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на суму 362 750,00 грн., перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 850,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 29 січня 2014 року №86/26-55-22-01/33058948 на підставі висновків якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року: №22326552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 281 169,00 грн.; №22426552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 298 937,00 грн. за основним платежем, 74 734,00 грн. - за штрафними санкціями; №10326551702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями; №10226551702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 706,00 грн., з яких 565,00 грн. за основним платежем, 141,00 грн. за штрафними санкціями;
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав скаргу від 21 лютого 2014 року № 2014-02/21, за результатами розгляду якої, зазначена скарга залишена без задоволення, прийняті податкові повідомлення - рішення без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року №22826551702, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 125,00 грн., з яких 100,00 грн. за основним платежем та 25,00 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач подав повторну скаргу від 30 квітня 2014 року №2014-04/29, за наслідками розгляду якої, прийнято рішення від 27 червня 2014 року №11584/6/99-99-10-01-15 про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування наказу від 27 листопада 2013 року №2526 та наказу від 11 січня 2014 року № 67, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Пунктом 77.1. статті 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Сервисы для юристов