Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/9991/8479/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Ємельянової В.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів, компенсації втрати частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просив визнати протиправними дії відповідачів щодо допущення заборгованості по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів та компенсації втрати частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів, як форми оплати праці працюючих суддів; стягнути з відповідачів заборгованість по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів за період з 1 травня 2008 року по день розгляду справи та суму компенсації за втрату частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання за період з 1 травня 2008 року по день розгляду справи.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_4 заробітної плати, щомісячного грошового утримання працюючих суддів, компенсації втрати частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неврахування при розробці проектів Державного бюджету України на 2006-2009 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати позивачу заборгованості за період з 1 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року по заробітній платі та компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати частини заробітної плати в розмірі 75620 грн. 29 коп., щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів та компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати частини щомісячного грошового утримання працюючих суддів в розмірі 92920 грн. 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач працює на посаді судді Могилів-Подільського районного суду Вінницької області.

Заробітна плата ОСОБА_4 обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без її підвищення протягом спірного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 1 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року щодо заробітної плати, щомісячного грошового утримання та компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» посадовий оклад суддів з 1 червня 2005 року не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадових окладів суддів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяли неправомірно.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.