ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 420/7288/21
касаційне провадження № К/990/1120/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
30.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.05.2021, просило визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкових накладних у кількості 542 рішення та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні датою їх подання.
В обґрунтування позову зазначило, що у зв`язку із поставкою товару Товариством було складено податкові накладні та направлено їх на реєстрацію до контролюючого органу. Однак, реєстрація була зупинена з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості. Після направлення на адресу контролюючого органу додаткових документів, які підтверджують реальність проведених операцій, у реєстрації податкових накладних було відмовлено, про що прийнято відповідні рішення. Позивач вважає прийняті рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним були подані всі документи, а оскаржувані рішення не визначають, яких саме документів не вистачає для реєстрації податкових накладних. Також, Товариством була подана заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.10.2021 позов задовольнив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.05.2022 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 та залишив без розгляду позов Товариства згідно з пунктом 8 частини першої статті 240, статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство пропустило встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство було обізнане щодо цих рішень, а відтак і про порушення своїх прав, за захистом яких звернулося до суду, відразу після прийняття оскаржуваних рішень через електронний кабінет системи електронного документообігу «M.E.Doc». Апеляційний суд визнав необґрунтованим довід позивача у заяві про поновлення строку на звернення до суду, що строк був пропущений з поважних причин, а саме: посилання Товариства на те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію більше 30 тисяч податкових накладних, які позивач направив на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що спричинило затримку в опрацюванні повідомлень контролюючого органу про зупинення реєстрації, а в подальшому - про відмову в реєстрації податкових накладних, і, як наслідок, - затримку у зверненні Товариства з адміністративним позовом. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення з позовом через більше, ніж два роки після прийняття оскаржуваних рішень не може обґрунтовуватись великим навантаженням платника податків, який мав забезпечити реалізацію свого права на доступ до суду. Також, апеляційний суд зазначив, що зміна Верховним Судом правової позиції не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Товариство, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 у цій справі, в якій позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у цій справі та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство доводить, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки та у сукупності не дослідив всі обставини, на які посилався позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду. Позивач наводить, що підставою, яка зумовила пропуск ним строку звернення до суду, стала зміна судової практики щодо визначення строків оскарження рішень контролюючих органів, не пов`язаних з донарахуванням сум грошових зобов`язань. Позивач зазначив, що керувався строками звернення до суду, визначеними пунктом 56.18 статті 56, статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - 1095 днів. Про можливість оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН в межах 1095 днів Верховний Суд виснував, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17.
Скаржник в касаційній скарзі наголошує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду він просив врахувати, що основною причиною, яка зумовила пропуск строку на звернення до суду стала зміна судової практики щодо визначення строків оскарження рішень контролюючого органу не пов`язаних з донарахуванням грошових зобов`язань. Зокрема, переглядаючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку, колегія суддів апеляційного суду не врахувала того, що строк звернення до суду з даним позовом став пропущеним лише тоді, коли Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі № 1.380.2019.006119 змінив підхід до застосування норм права, чого позивач не міг передбачити.
Позивач зазначає, що саме зміна судової практики Верховного Суду щодо правозастосування наведених вище норм ПК України та КАС України для визначення строків звернення до суду при оскарженні рішень контролюючого органу, й стала обставиною, яка обумовила пропуск ним строку для звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування додаткових обставин, які в значній мірі ускладнювали подання позовної заяви в більш ранній строк, позивач зазначає, що впродовж березня-квітня 2018 року контролюючим органом була зупинена реєстрація більше ніж 30 тисяч податкових накладних, направлених на реєстрацію Товариством.
Крім того, Товариство посилалося на те, що Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Беллет проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Верховний Суд ухвалою від 30.01.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства з підстав оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідачі не надали суду відзиви на касаційну скаргу Товариства.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.02.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 25.02.2026.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 56.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Сервисы для юристов