ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/2453/23
касаційні провадження № К/990/20382/24, № К/990/20388/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна», Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Панова Г.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді: Коротких А.Ю., Єгорова Н.М.)
у справі № 320/2453/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (далі - ТОВ «Сінево Україна», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2023 року № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2023 року № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23 660 548,88 грн, з яких за податковим зобов`язанням 18 928 439,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 4 732 109,78 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Приймаючи такі рішення, судові інстанції виходили з того, що у частині донарахувань, пов`язаних з операцією з відчуження корпоративних прав, контролюючим органом застосовано неповну методику визначення фінансового результату, яка не враховувала зміну вартості інвестиції за весь період її обліку. Разом з тим суди визнали правомірним проведення позапланової документальної перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з поданням платником заперечень до акта планової перевірки, а також дійшли висновку, що порушення контролюючим органом порядку прийняття податкового повідомлення-рішення до розгляду заперечень платника не є самостійною підставою для його скасування. У решті вимог, що стосувалися витрат за договорами з фізичними особами-підприємцями, суди відмовили, зазначивши, що подані платником документи не підтверджують фактичного надання послуг, їх обсягу, змісту та зв`язку з господарською діяльністю товариства. Також суди погодилися з правомірністю застосування контролюючим органом положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України у частині збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, понесених у зв`язку із придбанням послуг у неприбуткових організацій, оскільки такі витрати не підтверджені документально та не пов`язані з господарською діяльністю позивача.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, сторони звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 44.1 статті 44, пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 83.1 статті 83, статті 86 ПК України, а також норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 (далі - П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанови від 11 вересня 2018 року у справі № 826/14478/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 810/1420/16, від 12 лютого 2020 року у справі № 813/3577/13-а, від 22 вересня 2021 року у справі № 640/2411/20), що призвело до визнання правомірними результатів перевірки, проведеної на підставі нереалізованого наказу, та до відмови у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення на суму 3 941 021,39 грн. У зв`язку з викладеним платник просить: скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови в позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2023 року № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25 щодо грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3 941 021,39 грн та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким задовольнити позов; змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 320/2453/23 в частині визнання обґрунтованості висновку відповідача про неправомірність оподаткування операції позивача з продажу корпоративних прав шляхом зміни на визнання необґрунтованим та неправомірним такого висновку відповідача.
Відповідач у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 141.2.1, 141.2.2 пункту 141.2 статті 141 ПК України, а також положень П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» та П(С)БО 15 «Дохід». Окрім цього, відповідач оскаржує висновки судів щодо розподілу судових витрат, вважаючи стягнуті на користь позивача витрати на правничу допомогу завищеними та необґрунтованими.
Ухвалою від 26 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Сінево Україна».
Ухвалою від 26 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
05 липня 2024 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги платника не спростовують правильності висновків судових інстанцій у відповідній частині.
08 липня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують правильності висновків судових інстанцій у відповідній частині.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Сервисы для юристов