ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року
м. Київ
справа № 595/179/26
адміністративне провадження № К/990/20133/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Жука А.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу № 595/179/26
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Тарчинська Леся Ярославівна,
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, постановлену колегією суддів у складі: судді-доповідача Гудима Л.Я., суддів - Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. скасувати постанову від 03.02.2026 серії ББА № 339625, якою накладено на позивача адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
1.2. закрити справу про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.03.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.03.2026 у справі № 595/179/26 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційну скаргу підписала особа, яка не має права її підписувати.
4. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката з надання безоплатної вторинної правничої допомоги фізичній особі, зокрема представництва її інтересів у суді, права підпису та подачі процесуальних документів тощо, є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який ухвалив рішення про надання зазначеній особі безоплатної вторинної правничої допомоги, та оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально або посадовою особою зазначеного Центру.
5. Як установив суд апеляційної інстанції, представниця ОСОБА_1., подаючи й підписуючи апеляційну скаргу від його імені, на підтвердження своїх повноважень долучила доручення від 12.02.2026 № 017/04.2/1533 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, видане головним юристом відділу організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги у цивільних та адміністративних справах управління організації надання безплатної вторинної правничої допомоги та проведення медіації Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - Центр) Іллічова Андрія Андрійовича, який діє на підставі наказу Центру від 02.07.2024 № 82-ос.
6. Оскільки до апеляційної скарги не долучено наказу Центру від 02.07.2024 № 82-ос, яким уповноважено Іллічова А.А. видавати від імені Центру доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписала особа, повноваження якої не підтверджені.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач, в інтересах якого діє адвокатка Тарчинська Л.Я., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 та скерувати справу № 595/179/26 до цього ж суду для продовження розгляду.
8. Оскаржувана ухвала, на думку касатора, є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права.
9. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що 10.04.2023 ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги" № 3022-IX, який набрав чинності 03.08.2023. З цього часу доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.
10. Скаржник переконаний, що вимога апеляційного суду щодо надання додаткових документів, зокрема внутрішніх наказів Центру, суперечить чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 13.06.2024 в справі № 206/3940/23.
11. Поставивши реалізацію права на апеляційний перегляд у залежність від наявності внутрішнього організаційного документа (наказу), який не є документом, що підтверджує повноваження адвоката, суд апеляційної інстанції, за твердженням скаржника, застосував надмірно формальний підхід, чим порушив право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Сервисы для юристов