ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2016 року м. Київ справа № 800/196/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівГоляшкіна О.В. Мороза В.Ф. Смоковича М.І. Сороки М.О.секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі представників: позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Карлаша Д.О. та Білопольської Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення
в с т а н о в и л а :
28 березня 2016 року ОСОБА_6 у Вищому адміністративному суді України, як у суді першої інстанції, пред'явила позов до ВККС України про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказала на таке.
Відповідно до Указу Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 її було призначено на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва.
09 лютого 2016 року ВККС України ухвалила рішення про застосування до неї, як до судді, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Підставою для розгляду питання про її дисциплінарну відповідальність послужила скарга громадянина ОСОБА_10 про невжиття нею заходів до розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого процесуальним законом.
Розглянувши дисциплінарну справу, провадження в якій відкрито за скаргою громадянина ОСОБА_10, ВККС України дійшла висновку, що в її діях є склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції від 07 липня 2010 року, далі - Закон № 2453-VІ), а також що нею допущені інші порушення процесуального закону, які стали підставою для скасування апеляційною інстанцією постанови від 21 січня 2015 року, ухваленої судом під її головуванням, що, в свою чергу, на думку Комісії, також вказує на неналежне ставлення судді до виконання службових обов'язків.
Вважає, що ВККС України ухвалила рішення від 09 лютого 2016 року № 383/дп-16 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження з порушенням чинного законодавства.
Просила скасувати рішення ВККС України від 09 лютого 2016 року
№ 383/дп-16 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
В поданих запереченнях представник ВККС України Карлаш Д.О. зазначив, що зібрані під час перевірки матеріали з урахуванням пояснень судді ОСОБА_6 по суті та характеру проступку, його наслідків вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку. З урахуванням того, що суддя ОСОБА_6 має позитивну характеристику Комісія дійшла висновку про можливість накладення на неї у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Вважає, що оскаржуване рішення Комісією прийнято з додержанням визначеної процедури, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представники ВККС України Каралаш Д.О. та Білопольська Н.А. позов не визнали, надали пояснення, аналогічні тим, які викладенні у запереченнях проти позову.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.
У березні 2015 року на адресу ВККС України надійшла скарга гр. ОСОБА_10 щодо неправомірних, на його думку, дій судді Голосіївського району м. Києва ОСОБА_6 при здійсненні правосуддя.
У своїй скарзі заявник зазначив, що суддею ОСОБА_6 порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства, зокрема щодо перевищення строків розгляду його скарги на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 від 16 листопада 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, що перешкоджає проведенню своєчасного та ефективного досудового розслідування.
Також вказав на те, що розгляд справи 20 жовтня 2014 року, 05 листопада 2014 року, 11 листопада 2014 року, 27 листопада 2014 року, 17 грудня 2014 року, 24 грудня 2014 року головуючою у справі суддею ОСОБА_6 відкладався з невідомих йому причин. На жодне з вказаних судових засідань прокурор не з'явився, що, на його думку, свідчить про ігнорування суддею ОСОБА_6 вимог статті 236-2 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року).
Врешті суддею ОСОБА_6 21 січня 2015 року було ухвалено незаконну та завідомо неправосудну постанову про відмову у задоволенні його скарги.
Судом неналежно оцінені докази у справі, у зв'язку з чим зміст постанови не відповідав фактичним обставинам справи і доводам його скарги.
Копія постанови йому видана 21 січня 2015 року та наступного дня він подав апеляційну скаргу. Проте у встановлені законом строки, тобто протягом 10 днів, суддя ОСОБА_6 не направила його апеляційну скаргу разом з матеріалами справи до суду апеляційної інстанції, що змусило його безпосередньо звернутися до Апеляційного суду м. Києва.
Просив Комісію притягнути суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.
Сервисы для юристов