ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/44307/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року у справі за позовом Кілійської районної ради Одеської області до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Кілійська районна рада Одеської області (далі - Кілійська райрада) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі - ДФІ в Одеській області) про визнання нечинним акта Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції від 11 жовтня 2013 року №850-16/92 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Кілійської районної ради за період з 01.01.2010 року по 31.07.2013 року» в частині; скасування вимоги Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Кілійської районної ради від 15 листопада 2013 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року закрите провадження у справі № 815/29/14 в частині позовних вимог про визнання частково нечинним акта Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції від 11 жовтня 2013 року № 850-16/92 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Кілійської районної ради за період з 01.01.2010 року по 31.07.2013 року».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції Одеської області від 15 листопада 2013 року № 850-61/2501 в частині пунктів 3, 4, 5, 6, 7 та пункту 1 в частині, що стосується усунення вказаних у цих пунктах порушень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ДФІ в Одеській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів попередніх інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позову.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Кілійська райрада просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адмінітсративного судочиснвта України (надалі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Кілійської райради за період з 1 січня 2010 року по 31 липня 2013 року складено акт від 11 жовтня 2013 року № 850-16/92 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Кілійської районної ради за період з 01.01.2010 року по 31.07.2013 року» (далі - Акт перевірки).
На підставі зафіксованих в Акті перевірки даних та з метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення у подальшому, Ізмаїльською об'єднаною державною фінансовою інспекцією пред'явлено позивачу вимогу про усунення порушень від 15 листопада 2013 року № 820-61/25021 (далі - Вимога № 820-61/25021).
У вказаній Вимозі № 850-61 Кілійську райраду зобов'язано серед іншого здійснити наступне:
1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо повного усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб, видати розпорядження по результатам ревізії.
2. Стягнути з колишнього голови Кілійської районної ради ОСОБА_3 на поточний рахунок Кілійської райради кошти у сумі 12 411,00 грн.; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво перераховані кошти в сумі 4 505,19 грн. до державного бюджету.
3. Відобразити дебіторську заборгованість за Кілійською райдержадміністрацією у сумі 166 749,84 грн., Фінансовим управлінням Кілійської райради - 35 478,7 грн., Державною казначейською службою в Кілійському районі - 24 125,51 грн., ДФІ в Одеській області - 12 062,76 грн.; стягнути з Кілійської райдержадміністрації кошти у сумі 166 749,84грн., Фінансового управління Кілійської райради - 35 478,7грн., Державної казначейської служби в Кілійському районі - 241 25,51 грн., ДФІ в Одеській області - 12 062,76грн.
4. Стягнути з осіб, винних у понаднормованому списанні матеріальних цінностей кошти у сумі 61 024,93грн.
5. Відрахувати з головного спеціаліста, бухгалтера-касира ОСОБА_4 кошти у сумі 196,90 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
6. Відобразити дебіторську заборгованість за юридичними особами, щодо якої здійснено безпідставні витрати; стягнути з Управління соціального захисту населення Кілійської райдержадміністрації - 4 507,90 грн.
7. Здійснити перерахунок вартості виконаних робіт (наданих послуг), провести взаємозвірки з Управлінням державної казначейської служби в Кілійському районі за договором та зменшити кредиторську заборгованість на вартість невиконаних робіт (ненаданих послуг) на суму 12 116,58грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та неправомірності пунктів 3, 4, 5, 6, 7 та пункту 1 в частині, що стосується усунення вказаних у цих пунктах порушень, Вимоги № 820-61/25021, у зв'язку із чим ці пункти Вимоги № 820-61/25021 підлягають скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Сервисы для юристов