ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/15746/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 31.05.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі №2-а-1527/4485/12 за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: виконавчий комітет Одеської міської ради, КП ЖКС «Північний» про приведення об'єкту самочинного будівництва до первісного стану, -
ВСТАНОВИЛА:
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання за власний рахунок привести до первісного стану об'єкт самочинного будівництва (реконструкції) балкону на четвертому поверсі квартири АДРЕСА_1 відповідно до технічної документації, яка зареєстрована в КП «ОМБТІ та РОН».
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації самочинно здійснила реконструювання балкону на четвертому поверсі, розширив його розміром 3,8x1,5м.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 31.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що квартира АДРЕСА_1 розташована на четвертому поверсі будинку і належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5.
27 січня 2012 року співробітниками КП ЖКС «Північний» складено акт, в якому зазначено, що мешканці АДРЕСА_1 здійснили самовільну реконструкцію балкону, збільшивши його розміри.
Одночасно КП ЖКС «Північний» складено протокол про адміністративне правопорушення від 27 січня 2012 року №5, згідно якого ОСОБА_4 вчинено правопорушення, передбачене ст. 150 КУпАП.
На підставі протоколу посадовими особами КП ЖКС «Північний» видано припис від 27.01.2012р. №5, згідно якого ОСОБА_4 запропоновано усунути порушення шляхом припинення будівельних робіт та оформлення дозвільних документів.
Станом на березень 2012 року припис відповідачами не виконано.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в розумінні ст.376 Цивільного кодексу України реконструкція балкону не є самочинним будівництвом.
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаною позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України, житловий дім, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї цілі, або без належного дозволу чи належним чином затвердженого проекту. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана знести цю будову та відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням об'єкту в попередній стан.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України, згідно до якої, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно зі ст. 152 ЖК переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572) передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (п. 4).
Визначення термінів "переобладнання" і "перепланування" міститься в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207). Цими Правилами також встановлено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (1.4.1).
Разом з тим слід враховувати, що нормативними правовими актами визначено переобладнання, які не належать до самочинного будівництва і, відповідно, не потребують дозволу на їх проведення.
Так, згідно з п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. N 127; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 липня 2001 р. за N 582/5773), не є самочинним будівництвом, зокрема:
- для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, теплиць, вбиралень, погребів та ін.;
Сервисы для юристов