ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/24033/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М. , Пасічник С.С. ,
секретар судового засідання Борілло Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Конакової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Хмельницької області, Генеральної прокуратури України про визнання відмови протиправною та зобов'язання виплатити грошову допомогу,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Генеральної прокуратури України про зарахування до стажу роботи при розрахунку вихідної допомоги періоду роботи стажистом на посадах слідчого Славутської міськрайонної прокуратури та старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького та зобов'язання виплатити грошову допомогу в повному обсязі, доплативши допомогу за два роки роботи.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014р., позов задоволено. Визнано протиправною відмову прокуратури Хмельницької області у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги, періоду роботи стажистом на посадах слідчого Славутської міськрайонної прокуратури та старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького з 08.09.1997р. по 17.12.1998р. та зобов'язано прокуратуру Хмельницької області перерахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в повному обсязі, доплативши грошову допомогу за два повних роки роботи.
У касаційній скарзі представник Генеральної прокуратури України, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 08.09.1997р. працював стажистом на посаді слідчого Славутської міськрайонної прокуратури. Наказом №417-0 від 18.03.1998р. позивача переведено на посаду старшого слідчого - стажиста прокуратури м. Хмельницького, а з 17.12.1998р. його призначено виконувачем обов'язків старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького Хмельницької області.
Наказом Генерального прокурора України від 12.11.2013р. №594 ОСОБА_2 звільнено з органів прокуратури з зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. На підставі вказаного наказу виплачено вихідну допомогу за 14 років роботи в органах прокуратури, при цьому не зараховано стаж роботи стажистом в органах прокуратури до стажу роботи на прокурорських посадах.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" до стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію повинен зараховуватись і період роботи позивача стажистом на посадах слідчого та старшого слідчого в органах прокуратури, а тому при здійснені позивачу розрахунку грошової допомоги при виході на пенсію по інвалідності відповідач повинен був врахувати період його роботи стажистом на посадах слідчого Славутської міськрайонної прокуратури та старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького з 08.09.1997р. по 17.12.1998р.
Колегія суддів погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.6 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років чи по інвалідності, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, у тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають посади з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба. половинна строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з вимогами ч.16 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Враховуючи те, що позивач в період з 08.09.1997р. по 17.12.1998р. працював на посадах стажиста слідчого Славутської міськрайонної прокуратури та старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького, а не прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, як то передбачено ч.16 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", вказаний період роботи позивача правомірно не врахований відповідачем при обчисленні грошової допомоги.
Звідси, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про різний порядок обчислення стажу роботи при призначенні пенсії та при нарахуванні грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років чи по інвалідності.
Таким чином, розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги позивачу при звільненні узгоджується із вимогами Закону України "Про прокуратуру", а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014р. скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сервисы для юристов