ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2015 року м. Київ К/800/10411/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач), Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС) України у Львівській області про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що проходив службу на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області в званні полковника міліції. Наказом МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с його звільнено з вказаної посади, зарахувавши в розпорядження ГУ МВС України у Львівській області. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року № 344о/с полковника ОСОБА_4 переміщено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області. Вважаючи такі дії відповідачів незаконними, позивач просив суд визнати протиправними зазначені накази, поновити на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с і наказ ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року №344о/с. Поновлено полковника міліції ОСОБА_4 на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області з 14 серпня 2014 року. Стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача 21 441,17 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що його звільнено в період тимчасової непрацездатності.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області в званні полковника міліції.
Наказом МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с його звільнено з вказаної посади, зарахувавши в розпорядження ГУ МВС України у Львівській області. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року №344о/с полковника ОСОБА_4 переміщено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області за пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Підставою для видання наказу МВС України про звільнення позивача, стало подання ГУ МВС України у Львівській області від 05 серпня 2014 року № 1541о/с про звільнення ОСОБА_4 з посади.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивача правомірно звільнено з посади і переміщено на іншу посаду, оскільки ним допущено прорахунки у боротьбі з організованою злочинністю Львівського регіону, відсутні показники роботи за конкретними напрямками та не забезпечено належної організації роботи очолюваного підрозділу.
Проте, з такими висновками погодитись неможливо.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно із абзацом 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Позивача звільнено з посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області і призначено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області, тобто переміщено на нижчу посаду.
Відповідно до підпункту «г» пункту 42 Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Пунктом 45 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.
У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.
Отже, переміщення особи начальницького складу з вищої посади на нижчу не може бути викликано лише інтересами служби.
Сервисы для юристов