ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
22 грудня 2015 року м. Київ справа № 800/331/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сороки М.О.,
суддів: Смоковича М.І.,
Горбатюка С.А.,
Стрелець Т.Г.,
Чумаченко Т.А.,
секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,
з участю представників: Вищої ради юстиції - Пантелейчук Л.Б., Верховної Ради України - Долгова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, -
встановив:
31.08.2015 ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції та Верховної Ради України щодо несвоєчасного надання подання та розгляду питання про звільнення у відставку судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що будучи обраною суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області безстроково, 21.03.2014 подала до Вищої ради юстиції заяву про відставку, яку лише 18.06.2015 було задоволено та внесено подання до Верховної Ради України.
Протиправна бездіяльність Вищої ради юстиції, на її переконання, полягає у недотриманні п'ятнадцятиденного строку розгляду заяви, передбаченого частиною 3 статті 102 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, у редакції на час подання заяви.
Посилаючись на вимоги частини 1 статті 102 вказаного Закону, за змістом якої суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років, вважає, що днем закінчення повноважень мало бути 03.06.2014.
Проте, з посади судді її було звільнено у відставку Постановою Верховної Ради України № 636-VIII від 16.07.2015.
В зв'язку з недотриманням Верховною Радою України строку розгляду питання про прийняття відставки, передбаченого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», просила визнати бездіяльність протиправною.
Внаслідок такої тривалої бездіяльності відповідачів відбулось суттєве погіршення її конституційних прав і гарантій на матеріальне забезпечення, а також щомісячного грошового утримання судді у відставці.
У письмовому запереченні проти позову представник Вищої ради юстиції просить відмовити у задоволенні позову, оскільки при розгляді заяви ОСОБА_7 про звільнення судді у відставку діяла у відповідності до вимог Закону України «Про Вищу раду юстиції» та Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції № 791/0/15-10 від 04.10.2010, у редакціях на час звернення позивача із заявою. Відділом підготовки матеріалів про звільнення суддів за загальними обставинами управління забезпечення підготовки матеріалів з питань дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів секретаріату Вищої ради юстиції матеріали із заявою позивача були опрацьовані і здійснено підготовку їх до розгляду на засіданні Вищої ради юстиції. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в України» з 11.04.2014 були припинені повноваження членів Вищої ради юстиції (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою). В порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», а також з урахуванням пунктів 3,4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону, був сформований новий склад Вищої ради юстиції. Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 16 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції набула повноважності 04.06.2015, тобто з 11.04.2014 до цієї дати вона не здійснювала свої повноваження через відсутність складу органу. 18.06.2015 відбулось перше засідання Вищої ради юстиції з дати надходження згаданої заяви позивача, на якому було прийнято рішення № 40/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку». 23.06.2015 на адресу Верховної Ради України направлено подання № 3/0/12-15 про звільнення ОСОБА_7 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У письмовому запереченні проти позову представник Верховної Ради України просить відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що парламент не є суб'єктом права законодавчої ініціативи, а тому не може самостійно ініціювати прийняття проекту постанови. Чинне законодавство не встановлює строк, протягом якого парламентом повинно бути прийнято рішення про звільнення судді. Вказує на реалізацію своїх повноважень відповідно до положень Конституції та Регламенту Верховної Ради України і не допущення порушень прав позивача.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Встановлено, що з грудня 1993 року по квітень 2001 року ОСОБА_7 працювала суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Постановою Верховної Ради України № 2297-ІІІ від 15.03.2001 позивача обрано безстроково суддею Дніпропетровського обласного суду (нині - Апеляційний суд Дніпропетровської області).
21.03.2014 ОСОБА_7 звернулась до Вищої ради юстиції із заявою про відставку разом з додатковими матеріалами, які згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції надійшли до відповідача 26.03.2014. Також було додано заяву до Верховної Ради України з проханням звільнити її з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, із зазначенням про відсутність стороннього впливу або примусу.
Згідно висновку Секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 16.06.2015 Вищій раді юстиції рекомендовано прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Сервисы для юристов