ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/32992/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2013
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013
у справі № 805/3318/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс-Ойл" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 № 0000011502 та № 0000031502.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що платником дотримано умови формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з товариством з обмеженою «Донтрансторг» (далі - ТОВ «Донтрансторг»), тоді як Інспекцією не спростовано належними засобами доказування реальності виконання цих операцій.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на визнання судами податкових наслідків за номінально оформленими господарськими операціями, які не опосередковувалися реальним виконанням.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування ПДВ та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг» за періоди з вересня 2009 року по червень 2010 року.
За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 06.02.2013 № 50/22-5/33200362 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2013 № 0000011502, за яким платникові визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 383 210 грн. (у тому числі 306 568 грн. за основним платежем та 76642 грн. за штрафними санкціями); від 27.02.2013 № 0000031502 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 636 466,25 грн. (у тому числі на 509 173 грн. за основним платежем та на 127 293,25 грн. за штрафними санкціями), з посиланням на створення формального документообігу між позивачем та названим контрагентом щодо поставки паливно-мастильних матеріалів позивачеві.
Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що такі обставини у сукупності, як відсутність у постачальника матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст розглядуваних операцій з поставки товару, невідображення ним податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток за розглядуваними операціями, установлений у ході проведення оперативно-слідчих заходів факт реєстрації ТОВ «Донтрнасторг» на підставних осіб без мети здійснення реальної господарсько-економічної діяльності, а також неподання платником первинних документів для встановлення дійсного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій (доказів транспортування продукції, її сертифікації, зберігання тощо) - свідчать про безтоварний характер цих операцій та неправомірність їх відображення у податковому обліку Товариства.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010 включно) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.
Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника.
У справі, що переглядається, висновок судів про дотримання платником наведених правил оподаткування за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Донтрансторг» мотивований посиланням на подані платником податкові на видаткові накладні, які розцінені судами як належний доказ реальності виконання розглядуваних операцій.
Сервисы для юристов