ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/33883/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службина постановуОдеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 рокута ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 рокуу справі1570/6648/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Диском»доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипровизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Диском» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Диском») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Диском», за результатами якої був складений акт від 08 квітня 2011 року №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року»;
- зобов'язати відповідача виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності усіх правочинів, відображених у декларації з ПДВ ТОВ за грудень 2010 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, позов задоволено.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наказом начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1016 від 08 квітня 2011 року на підставі пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Диском» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом 08 квітня 2011 року складено акт №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року», в якому зазначено, що ТОВ «Диском» не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, технічний персонал, на підставі чого ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийшла до висновку про нікчемність усіх угод позивача з контрагентами за грудень 2010 року.
Висновки цієї перевірки були внесені відповідачем до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується актом перевірки контрагента позивача - ТОВ «Десса плюс» від 23 червня 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів дотримання вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при проведенні документальної невиїзної перевірки, реалізація владної управлінської функції у спірних правовідносинах була організована податковим органом без дотримання положень Податкового кодексу України, що порушує матеріально-правовий інтерес позивача як платника податків на належне та безумовне додержання суб'єктом владних повноважень визначених законом процедур і дослідження обставин справляння податків та зборів у визначений законом спосіб. Крім того, у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а сама перевірка проведена за відсутності обов'язкової документальної бази.
Викладене стало підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 08 квітня 2011 року №609/23-1 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Диском» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року» та зобов'язання відповідача виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо нікчемності правочинів, відображених у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Диском» за грудень 2010 року.
Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Податкового кодексу України. Право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорювалось право державної податкової інспекції на проведення перевірок, взагалі, він доводив протиправність розпочатої щодо нього перевірки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для перевірки правомірності дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо здійснення позапланової перевірки позивача в розрізі дотримання порядку, визначеного приписами Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).
Сервисы для юристов