ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 400/3037/21
адміністративне провадження № К/990/28960/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/3037/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року (головуючий суддя - Бульба Н.О., судді: Біоносенко В.В., Устинов І.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді: Ступакова І.Г., Шляхтицький О.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09 березня 2021 року №7 щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ №363к від 23 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 березня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області з 30 березня 2021 року або на рівнозначній посаді;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурорів у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
- стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 березня 2021 року до дня винесення судом рішення про поновлення на посаді.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення цього ж суду від 31 січня 2022 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 400/3037/21, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року в цій справі.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Позивач, не погодившись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти постанову про задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2023 року для розгляду справи № 400/3037/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мартинюк Н. М., судді: Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.
За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, що призвело до безпідставної відмови в задоволенні його заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
ОСОБА_1 наголошує, що його звільнено з посади прокурора на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. При цьому, він уважався попередженим про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом, як і інші прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур. Будь-яким індивідуальним актом прокурор ОСОБА_1 про майбутнє звільнення не попереджався. Отже, наведений припис Закону № 113-ІХ був одним зі складників спеціального порядку звільнення позивача з посади.
Касатор вказує, що посилання судів обох інстанцій на те, що висновки Конституційного Суду України про неконституційність положення пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не поширюють свою чинність на спірні правовідносини, так як не мають ретроспективної дії, порушують його права на ефективний захист своїх прав. При його звільненні з посади прокурора була порушена процедура попередження про майбутнє звільнення, що підтверджується висновками Конституційного Суду України у справі № 3-5/2022(9/22). При цьому, Конституційним Судом України надано оцінку порушенням прав та порядку звільнення з посади не тільки автора конституційної скарги, а й усіх інших прокурорів, на яких розповсюджувалася дія приписів Закону № 113-ІХ.
Сервисы для юристов