ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/4545/24
адміністративне провадження № К/990/43934/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Бойко Г.В.,
представника відповідача Майбороди Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-Н» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді Градовський Ю.М., Турецька І.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-Н» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Родос-Н» (далі - ТОВ «Родос-Н») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2023 року № 26537/15-32-07-04-23, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на 1546666 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Родос-Н» судовий збір у сумі 23200 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ «Родос-Н» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Родос-Н» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.
Підставою для відкриття касаційного провадження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Скаржник у скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також не застосовано до правовідносин, які склалися у цій справі вимоги статей 1, 7 ,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», які мали б бути застосовані.
На думку позивача, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у ТОВ «Родос-Н» відсутні підстави для відображення фінансово-господарських операцій по об`єкту «Автомийка з кафе, з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 по рахунку 15 «Капітальні інвестиції» через відсутність у платника податків майнових прав на вищевказаний об`єкт.
Підпункт 14.1.81 статті 14 ПК України встановлює, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. ПК України визначає зокрема як вид інвестицій: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.138 статті 14 ПК України основні засоби - це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Діловою метою позивача було отримання в майбутньому прибутку від використання автомийки, отримання активу (1/2 частини автомийки) у власність).
Оскільки позивач мав на меті отримання прибутку в майбутньому через придбання об`єкта нерухомості (пункти 3.2.6, 3.2.7 Договору від 9 вересня 2020 року №09/09-20), витрати ТОВ «Родос-Н» на вказаний об`єкт були капітальними інвестиціями у розумінні підпункту 14.1.81 ПК України (як господарські операції, що передбачали придбання основного засобу в майбутньому).
Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано вимоги Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(с)БО) 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року.
Згідно з пунктом 7 вказаного П(с)БО, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобі є об`єкт основних засобів.
Відповідно до пункту 8 вказаного П(с)БО, первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків).
Сервисы для юристов