Постанова ВАСУ від 21.07.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року м. Київ К/9991/12215/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Дідик О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-5480/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 04.08.2010 № 0021022360/0, № 0021012360/0, № 0021031720/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «ПРЕМ'ЄР АГРО» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної норм: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні судом касаційної інстанції відповідно до ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва провела виїзну планову перевірку дотримання ТОВ «Прем'єр Агро» вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 29.07.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 22.07.2010 № 1140/23-600/36057161. На підставі цього акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2010 № 0021022360/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 76058 грн. основного платежу та в сумі 27124 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2010 № 0021082360/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77008 грн. основного платежу та 38504 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками перевірки позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати і податок на додану вартість, відповідно, сплачені за операціями з придбання транспортних послуг у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також у ПП «Ротатор», ТОВ «ВММ Вилиджтрейд», оскільки операції з придбання таких послуг не підтверджуються належними первинними документами. Позивачем надано договори, а також акти здачі-прийняття робіт (послуг), які не розкривають суті транспортних послуг та не підтверджують їх фактичне придбання та використання в господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Водночас наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру.