ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 640/22903/21
касаційне провадження № К/990/11315/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (головуючий суддя - Парненко В.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Ганечко О.М., Кобаль М.І.)
у справі № 640/22903/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Агро»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Агро» (далі - ТОВ «Глобал Агро», позивач, контролюючий орган, податковий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 серпня 2021 року № 00583660702, № 00583670702, № 00583650702.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції з придбання у контрагентів соняшникового шроту, соєвої макухи, барди, преміксів, мінеральних добавок та отримання транспортних послуг були фактично здійснені у межах його звичайної господарської діяльності, спрямованої на виробництво та реалізацію кормів і сільськогосподарської продукції. На підтвердження реальності таких операцій позивач посилався на наявність укладених договорів, специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, податкових накладних, платіжних доручень, а також на відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Позивач також зазначав, що спірні товари були фактично отримані, оприбутковані на його складах, використані у виробничому процесі та згодом реалізовані, а тому відсутні підстави вважати такі операції безтоварними або фіктивними. При цьому ТОВ «Глобал Агро» наголошувало, що можливі порушення податкової дисципліни або особливості організації діяльності його контрагентів не можуть покладатися на нього як на добросовісного платника податків та не впливають на право на формування податкового кредиту і витрат за фактично здійсненими операціями.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що подані ТОВ «Глобал Агро» первинні документи у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій, рух відповідних товарів та їх використання у господарській діяльності позивача. Суди дійшли висновку, що наявність у контрагентів ознак ризиковості, відсутність у них власних виробничих або транспортних потужностей, а також встановлені контролюючим органом розбіжності у ланцюгах постачання не є достатніми підставами для заперечення реальності операцій за умови, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи та доведено отримання і подальше використання придбаних товарів і послуг у власній діяльності.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про реальність спірних господарських операцій та правомірність формування позивачем витрат і податкового кредиту, оскільки, всупереч вимогам пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), обмежилися формальною перевіркою наявності первинних документів і не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів ТОВ «Глобал Агро» реальної можливості здійснювати поставку товарів і надання послуг у задекларованих обсягах. Скаржник наголошує, що встановлена перевіркою відсутність у контрагентів виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів та підтверджених джерел походження товару, а також наявність суперечностей у документах щодо виробника і якості продукції, свідчать про формальний характер оформлення спірних операцій та їх безтоварність, унаслідок чого позивач отримав необґрунтовану податкову вигоду.
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
22 квітня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд установив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Глобал Агро» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також законодавства з єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої складено акт від 23 червня 2021 року № 48931/26-15-07-02-02-17/39837089.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником, зокрема, вимог:
пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, унаслідок чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7 687 892,00 грн, а також завищено від`ємне значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації та відповідно рядок 16.1 декларації за наступний звітний період), за березень 2021 року у розмірі 693 083,00 грн;
пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, унаслідок чого платником занижено податок на прибуток підприємств у перевіреному періоді на загальну суму 9 163 800,00 грн.
Сервисы для юристов