ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/28799/25
адміністративне провадження № К/990/5958/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №160/28799/25
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року (суддя Ремез К.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Сафронова С.В., Юрко І.В.),
В С Т А Н О В И В :
05.10.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - позивач, контролюючий орган), звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідачка) про стягнення податкового боргу у сумі 716 248,16 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 8 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду з цим позовом (06.10.2025) у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, шестимісячний строк на оскарження яких сплив 18.09.2025, та податкової вимоги, шестимісячний строк на оскарження якої має сплинути лише 16.11.2025.
Контролюючий орган, не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а хвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. Оскільки строк оскарження податкової вимоги від 16.05.2025 № 0015978-1310-0436 на загальну суму боргу 716 248,16 грн, що є предметом цього позову, на момент звернення контролюючого органу до суду з цим позовом не сплив, то у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов підлягає поверненню.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суди помилково пов`язали право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу із закінченням шестимісячного строку на оскарження податкової вимоги. Наголошує, що податкова вимога не є самостійним актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, вона виникає на підставі податкових повідомлень-рішень та лише фіксує податкове зобов`язання платника.
Верховний Суд ухвалою від 17.02.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у цій справі.
Відповідачка у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, просила ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Питання у цій справі виникло щодо правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України
Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
Сервисы для юристов