ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/24183/24
касаційне провадження № К/990/22283/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Рищенко А.Ю.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лукманова О.М.; судді: Дурасова Ю.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 160/24183/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро»
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі - ТОВ «АБК Дніпро», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 08 серпня 2024 року № 51102/04-36-09-01/36710304.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним, оскільки прийняте за відсутності передбачених законом підстав для притягнення ТОВ «АБК Дніпро» до відповідальності за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно виходив із чинності розпорядження Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про виключення відповідного місця зберігання з Єдиного реєстру, тоді як таке розпорядження було оскаржене в судовому порядку та в подальшому визнане протиправним і скасоване. У зв`язку з цим платник стверджував, що застосування до нього штрафу ґрунтується на акті, який не створює правових наслідків, а відтак спірне рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій розпорядження ДПС України від 19 січня 2024 року № 36-р/л, яким було виключено відповідне місце зберігання позивача з Єдиного державного реєстру місць зберігання, було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому у контролюючого органу були відсутні належні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування скарги контролюючий орган зазначає, що 27 червня 2024 року, тобто на дату виявлення порушення під час фактичної перевірки, довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру була анульованою, а заходи забезпечення позову у справі № 160/2092/24 уже не діяли у зв`язку з ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року. На думку відповідача, за цих обставин позивач свідомо продовжував зберігати алкогольні напої у місці, не внесеному до реєстру, а тому рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним.
Ухвалою від 02 липня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АБК Дніпро» здійснює, зокрема, діяльність з виробництва та обігу алкогольних напоїв. Для провадження такої діяльності товариство мало зареєстровані місця зберігання, серед яких місце зберігання, за адресою: Дніпропетровська обл., смт Царичанка, вул. Царичанська, 168, літ. В-1, Г-1, Д-1, Ю-1, внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання 11 травня 2023 року за довідкою серії АП № 145165.
19 січня 2024 року ДПС України прийняла розпорядження № 36-р/л, яким, серед іншого, виключила із Єдиного державного реєстру місць зберігання вказане місце зберігання позивача. Законність цього розпорядження стала предметом судового оскарження у справі № 160/2092/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 160/2092/24 було зупинено дію розпорядження ДПС України від 19 січня 2024 року № 36-р/л, а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року зазначену ухвалу залишено без змін. Надалі ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року було зупинено дію названих судових рішень про забезпечення позову.
Водночас рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 160/2092/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, розпорядження ДПС України від 19 січня 2024 року № 36-р/л у відповідній частині визнано протиправним та скасовано, а ДПС України зобов`язано поновити у Єдиному державному реєстрі місць зберігання інформацію щодо місць зберігання позивача, у тому числі й щодо спірного місця зберігання, за адресою: Дніпропетровська обл., смт Царичанка, вул. Царичанська, буд. 168, літ. В-1, Г-1, Д-1, Ю-1. Саме 02 липня 2024 року, після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, рішення у справі № 160/2092/24 набрало законної сили.
Сервисы для юристов