ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2016 року Справа № 800/39/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді Юрченко В.П., Суддів: Вербицької О.В., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Вищої ради юстиції в якій просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не вчинено жодної дії чи бездіяльності всупереч вимог чинного законодавства України, крім того, вказала на те, що Вища рада юстиції діяла поза межами власних повноважень, адже спірні судові рішення переглядались в апеляційному порядку, в результаті чого, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 залишено без змін, в той же час, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 скасовано та обрано більш м'який запобіжний захід, проте підтверджено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, так і підстави для обрання запобіжного заходу.
Також, позивач зазначив про недотримання відповідачем процедури здійснення розгляду дисциплінарної справи та порушення річного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням, значивши про відсутність підстави для визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В судове засідання, призначене на 21 березня 2016 року сторони не з'явились, про дату час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Від представника позивача до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 240-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва безстроково.
23 січня 2014 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 постановила ухвали, якими задовольнила клопотання слідчих СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві про застосовування до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувала до зазначених громадян запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 30 днів.
В подальшому, вказані рішення були переглянуті в апеляційному порядку, в результаті чого, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 залишено без змін, в той же час, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Проте, до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України» Бугая Д.В., ОСОБА_5 та заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. про проведення спеціальної перевірки судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
За результатами проведення вказаної перевірки, ТСК визнала в діях судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 порушення присяги судді (Висновок від 9 червня 2015 року № 46/02-15), що стало підставою для відкриття відносно неї 22 жовтня 2015 року Вищою радою юстиції дисциплінарної справи № 802/0/15-15.
Надалі, Вищою радою юстиції було прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15 внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
Вважаючи, що зазначене рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття рішення від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України від 28 червня 1996 року, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-вр, Законом України від 12 лютого 2015 «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII.
Частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою, другою статті 55, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 127 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів.
Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.
Згідно із положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Сервисы для юристов