ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/53210/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченко А.О.,
секретар судового засідання Загородній А.А.,
за участю представника позивача Мартинюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» до Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення витрат, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду в м. Києві від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації (далі - відповідач) в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, а саме - нереєстрації за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по Шаргородському району за цей же період та не надсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Шаргородській районній державній адміністрації;
- визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року;
- стягнути з відповідача 13277,02 грн. витрат понесених позивачем за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян та судовий збір.
Постановою Окружного адміністративного суду в м. Києві від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що в договорі укладеному між позивачем та відповідачем відсутні посилання на попередній та неузгоджений характер вказаної суми та відсутні механізми визначення надання послуг та розрахунку за них у випадку перевищення визначеної суми; додаткові угоди щодо розміру компенсації або іншого змісту, що стосуються порядку відшкодування витрат за надані послуги, сторонами не укладалися. Відповідачем відповідно до умов договору від 14.01.2013 року № 1 своєчасно здійснюється розрахунок з Південно-Західною залізницею за рахунок і в межах субвенції з державного бюджету згідно кошторису та плану асигнувань на 2013 рік. При цьому, відповідач не несе додаткові бюджетні зобов'язання та здійснює платежі виключно в межах бюджет них асигнувань, встановлених кошторисами.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» замінено правонаступником Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» (далі - позивач) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм процесуального права, і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на перевезення пільгових категорій громадян, з огляду на вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Закону України «Про залізничний транспорт» та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні не було допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС україни).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
14.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, згідно умов якого регламентовано взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги згідно з законодавством України.
Згідно умов договору позивач, як перевізник, зобов'язується здійснювати пільгові перевезення передбачених законодавством України категорій громадян (п. 2.2); відповідач, як платник, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та в межах суми бюджетних асигнувань зобов'язується сплатити перевізнику компенсацію в розмірі 130000 грн. до 31 грудня 2013 року за пільговий проїзд окремих категорій громадян по мірі надходження коштів з Державного бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п. 2.3).
Згідно п. 3.2, 3.3 договору перевізник щомісяця до 5 числа наступного за звітним місяця надає платнику акт звіряння розрахунків форми « 3-Пільга», розрахунки за надані послуги на проїзд окремих категорій громадян; на підставі наданих перевізником звітів платник перераховує перевізнику суму відшкодування за пільгові перевезення окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень.
Вказаний договір укладено на виконання положень законодавства щодо соціального забезпечення населення з надання пільг по безоплатному користуванню приміським транспортом, зокрема, Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».
Позивачем надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року на загальну суму 13277,02 грн.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно з пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Сервисы для юристов