ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2014 року м. Київ К/800/19763/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Мойсюк М.І., Рецебуринський Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 04 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання протиправним рішення та бездіяльності, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % із заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді за січень-березень 2012 року в розмірі 14163 грн., починаючи з 01 січня по березень 2012 року, а з 01 квітня 2012 року із зарплати судді в сумі - 14440,50 грн., починаючи з 01 квітня по червень 2012 року і в подальшому в разі збільшення заробітної плати працюючого судді.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 04 лютого 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено.
З такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна норма щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді закріплена і в частині 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30 липня 2010 року.
В ході розгляду справи судами встановлено, що 24 грудня 2010 року позивач звільнений з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У грудня 2012 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в зв'язку із зміною заробітної плати суддів.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська від 21 грудня 2012 року № 432/М-Р відмовлено у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, оскільки у зв'язку з тим, що постанова правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2006 року №21-1 «Про затвердження порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» втратила чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 06 серпня 2007 року №15-1, органи Пенсійного фонду не призначають та не проводять перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», згідно яких виключено норми щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 13 березня 2008 року №4375/02-50 розміри щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці не підлягають перерахунку у зв'язку зі змінами заробітної плати працюючих суддів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ст. 43 Закону України «Про статус суддів» встановлений розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці у відсотках від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшуватись у разі збільшення розміру заробітної плати відповідного судді.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а тому в разі його збільшення довічне грошове утримання підлягає перерахунку.
Крім того, за правилами частини 5 статті 138 цього Закону щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
В той же час, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання здійснювати перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання в подальшому у разі збільшення заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, судами не враховано, що за змістом частини 1 статті 6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Оскільки на момент звернення до суду відсутні докази того, що права та інтереси позивача будуть порушені відповідачем у майбутньому, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції, оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.
Сервисы для юристов