ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2015 року м. Київ П/800/260/15
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючий - суддя Кочан В.М., судді Бутенко В.І. , Малинін В.В. , Ситников О.Ф. , Швець В.В. ,
секретар судового засідання Борілло Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Юріна К.В., Макарчука М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання незаконним рішення № 374/дп-15 від 24.03.2015р.,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС, відповідач) з вимогами про визнання незаконним рішення №374/дп-15 від 24.03.2015р. про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали і пояснили, що 18.08.2014р. Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення №1075/дп-14 про відкриття дисциплінарної справи стосовно позивача за зверненням Громадської організації «Майдан - громадський контроль». За результатами цього провадження жодного рішення прийнято не було, натомість 05.02.2015р. відповідачем було повторно відкрито дисциплінарну справу №72/дп-15 за тим же зверненням.
08.06.2015р. позивач отримав рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №374/дп-15 від 24.03.2015р. про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Ірпінського міського суду Київської області з підстав, передбачених п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
На переконання позивача та його представника оскаржуване рішення є незаконним, оскільки позивач присяги судді не порушував, а при розгляді адміністративної справи про порушення гр. ОСОБА_5 вимог ст. 130 ч. 1 КУпАП позивачем як суддею було дотримано положення закону щодо виклику особи, яка вчинила правопорушення, та обґрунтовано притягнуто зазначену особу до адміністративної відповідальності. Крім того, Комісія порушила дисциплінарну справу без достатніх підстав, оскільки звернення про притягнення його до відповідальності адресоване не Комісії, а Міністру юстиції України, а саме звернення не містило жодних відомостей та посилань на фактичні дані, що підтверджували відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
Рішення Комісії позивач також вважає політично заангажованим, прийнятим без урахування незначної тяжкості вчиненого діяння та даних про його особу.
Представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проти позовних вимог заперечили і зазначили, що оскаржуване рішення Комісії від 24.03.2015р. №374/дп-15 про рекомендування Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 за порушення присяги є законним та таким, що прийнято у порядку, в спосіб, передбачений законами України, в межах повноважень, наданих відповідачу.
На переконання представників відповідача діюче на момент прийняття оскарженого рішення законодавство не обмежувало Комісію в строках прийняття рішення про внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення судді за порушення присяги.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також не містять обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, яке саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.
Звідси, твердження представників відповідача про те, що оскаржене позивачем рішення є не остаточним, має лише рекомендаційний характер, не порушує прав позивача, не зачіпає його інтересів, а отже не може бути оскарженим до суду, суперечить положенням ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 171-1 КАС України.
Указом Президента України від 07.12.2009р. №1016/2009 "Про призначення суддів" відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України ОСОБА_1 було призначено строком на п'ять років на посаду судді Ржищевського районного суду Київської області.
Указом Президента України №133/2013 від 13.03.2013р. "Про переведення суддів" ОСОБА_1 переведений на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області в межах п'ятирічного строку.
Сервисы для юристов