Постанова ВАСУ від 20.08.2026 року у справі №400/5454/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 400/5454/24

адміністративне провадження № К/990/2539/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (суддя: Біоносенко В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року (судді: Яковлєв О.В., Єщенко О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньої в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01 липня 2022 року по 29 вересня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньої в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01 липня 2022 року по 29 вересня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що під час проходження військової служби в складі військової частини НОМЕР_1 , а саме в періоди з 01 липня 2022 року по 20 вересня 2022 року та з 15 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року, він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в м. Бахмут Донецької області. На підтвердження зазначених обставин позивач вказав на довідку військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року №184. У зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, позивач уважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі до 100 000,00 грн за періоди з 01 липня 2022 року по 20 вересня 2022 року та з 15 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року. Проте відповідач виплату вказаної додаткової винагороди йому не здійснив.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі до 30 000,00 грн за липень, вересень та жовтень 2022 року, пропорційно в розрахунку на місяць та зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі до 30 000,00 грн за липень, вересень та жовтень 2022 року пропорційно в розрахунку на місяць.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі до 100 000,00 грн за періоди з 01 липня 2022 року по 29 вересня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року, та зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої додаткової винагороди суд першої інстанції відмовив.

Відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 та окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/в/29, право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі залежить від належного документального підтвердження факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Таке підтвердження повинно здійснюватися на підставі первинних документів, зокрема рапортів командирів підрозділів, журналів бойових дій, бойових наказів (бойових розпоряджень).

За висновком суду, довідка військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року №184, на яку вказував позивач, не є належним доказом для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. Суд зазначив, що вказана довідка видана з метою підтвердження участі особи у бойових діях для надання статусу учасника бойових дій, про що прямо зазначено в її змісті, а не для підтвердження підстав виплати додаткової винагороди. Крім того, довідка не містить посилань на первинні документи, які відповідно до вимог окремого доручення Міністра оборони України є підставою для здійснення такої виплати.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за липень, вересень та жовтень 2022 року, оскільки таке право не підтверджене наказами командирів, виданими на підставі відповідних рапортів, журналів бойових дій та бойових наказів (бойових розпоряджень). При цьому суд встановив, що за серпень та листопад 2022 року зазначена винагорода у розмірі до 100 000,00 грн позивачу була виплачена.

Разом з тим суд першої інстанції зауважив, що позивач за липень, вересень та жовтень 2022 року взагалі не отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Водночас зазначеною постановою гарантовано виплату військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, лише за самим фактом проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність того факту, що за липень, вересень та жовтень 2022 року позивач узагалі не отримував будь-якої додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, тому вважав за необхідне поновити права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за липень, вересень та жовтень 2022 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 30 вересня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 30 вересня 2024 року - без змін.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2023 року №184 не є належним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях для цілей нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Суд виходив із того, що зазначена довідка за своєю формою та призначенням видається для підтвердження права особи на отримання статусу учасника бойових дій, і не є документом, який підтверджує підстави для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях у спірні періоди.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що за серпень та листопад 2022 року позивачу була нарахована і виплачена додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн.