ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа №200/5617/23
адміністративне провадження №К/990/21724/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, (далі - ТУ ДБР у місті Краматорську, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДБР у місті Краматорську щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі в період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно);
- стягнути з ТУ ДБР у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на роботі за період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно) у розмірі 15488,95 грн;
- зобов`язати ТУ ДБР у місті Краматорську подати звіт про виконання рішення суду відразу після отримання його копії, про що окремо зазначити у резолютивній частині рішення.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22 грудня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ТУ ДБР у місті Краматорську щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі в період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно). Стягнув з ТУ ДБР у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на роботі за період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно) у розмірі 15488,95 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. При цьому за змістом норм цієї статті затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Наказом відповідача від 21 липня 2023 року №37-ос відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2023 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а поновлено позивача на посаді з 01 березня 2021 року. Тому, враховуючи зміст позовних вимог, а також рішення Донецького окружного адміністративного суду в справі №200/2765/23, яким вирішено питання щодо середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а з 17 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року в розмірі 511135,35 грн, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року. Кількість днів затримки виконання вказаного рішення суду в справі №200/3363/21-а з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року складає 5 календарних днів. Середньоденна заробітна плата позивача, згідно із наданою відповідачем до суду довідкою, складає 3097,79 грн, а середньомісячна заробітна плата - 60407 грн. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за період затримки виконання відповідачем судового рішення становить 15488,95 грн (3097,79 грн х 5 днів) без обрахування податків і зборів. Стосовно твердження відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання середнього заробітку в ТУ ДБР у місті Краматорську, оскільки він проходить військову службу, отримуючи відповідне грошове забезпечення (тобто є працевлаштованим), суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2023 року в справі №340/693/22 дійшов висновку, що працевлаштування позивача в період невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання рішення суду про поновлення його на попередній посаді не може бути трансльоване на користь відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності.
4. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу ТУ ДБР у місті Краматорську задовольнив частково. Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасував. У цій частині постановив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТУ ДБР у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на роботі за період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно) у розмірі 15488,95 грн. У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року залишив без змін.
5. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд, серед іншого, зазначив, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Таким чином, з дати постановлення Донецьким окружним адміністративним судом рішення від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а у відповідача виник обов`язок виконати судове рішення, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді, оскільки в цій частині рішення суду належало виконати негайно. Оскільки відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення позивача на посаді не було виконано вчасно, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ТУ ДБР у місті Краматорську щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі в період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року включно.
Водночас апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на роботі за період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року включно. Суд апеляційної інстанції зауважив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач вступив до Збройних Сил України та з 28 жовтня 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначений на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), яким внесено зміни до КЗпП України. Зокрема у частині третій статті 119 КЗпП України замінено слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» на «зберігаються місце роботи і посада». За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають стаття 119 КЗпП України, Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII). Тож із 19 липня 2022 року у відповідача відсутнє право нарахування середнього заробітку позивачу у період проходження ним військової служби за контрактом, оскільки внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України. Закон №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання, а тому виплата середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювала особа на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, здійснюється по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Законом №2352-ІХ. З урахуванням зазначеного, у позивача з 19 липня 2022 року відсутнє право на отримання середнього заробітку в ТУ ДБР у місті Краматорську. Закон №2352-ІХ набрав чинності 19 липня 2022 року, тобто під час проходження позивачем військової служби, а тому підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП України в новій редакції, у якій, серед іншого, зазначено, що таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону №2011-XII. Апеляційний суд, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зазначив, що законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби. Відтак, з моменту набрання чинності Законом №2352-ІХ не вбачається правових підстав для виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом. Затримка виконання судового рішення за своєю суттю носить компенсаційний характер заходів відповідальності для органу, який незаконно звільнив працівника. У зв`язку з укладанням позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на час дії особливого періоду, ТУ ДБР у місті Краматорську 29 жовтня 2020 року прийнято наказ №183-ос про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби. Наказ про увільнення ОСОБА_1 від роботи діяв до дня звільнення його з ТУ ДБР у місті Краматорську, що мало місце 01 березня 2021 року. На час спірних правовідносин (з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року) ОСОБА_2 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цій справі наявна винятковість спірних правовідносин, адже у період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, як компенсацію неотриманої заробітної плати, яку він мав би отримати при поновленні на посаді (з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року), позивач безперервно перебував на військовій службі, тому у відповідача було відсутнє зобов`язання її сплачувати відповідно до приписів Закону №2352-ІХ. Також суд апеляційної інстанції зауважив про врахування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року в справі №200/2765/23, яке набрало законної сили та яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на посаді за період з 19 липня 2022 року по 13 липня 2023 року з наведених вище підстав. Виходячи з указаного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення на роботі за період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року включно.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник уважає, що оскаржувана постанова є незаконною, такою, що прийнята судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_2 зазначив, що 28 жовтня 2020 року уклав контракт про проходження військової служби і дотепер проходить службу у Збройних Силах України, тому, за відсутності існування трудових відносин між позивачем і відповідачем у спірний період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно), апеляційний суд не мав підстав застосовувати у цій справі статтю 119 КЗпП України, Закон №2352-ІХ та Закон №2011-XII. Предметом цього позову є саме стягнення передбаченого статтею 236 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а, а суд апеляційної інстанції самостійно підмінив предмет позову на стягнення передбачених статтею 119 КЗпП України гарантованих виплат працівнику на підприємстві, в установі чи організації. Водночас стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року в справі №380/18203/21). Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в справі №200/3363/21-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі в період з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно), апеляційний суд, у порушення вимог статті 236 КЗпП України, прийняв протиправне рішення щодо відсутності у позивача підстав для виплати середнього заробітку, хоча норми цієї статті чітко вказують, що у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, суд виносить ухвалу про виплату середнього заробітку.
Як підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 236 КЗпП України відносно незаконно звільнених працівників ДБР, прийнятих на військову службу за контрактом, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину третю статті 119 КЗпП України та Закон №2352-ІХ, яким внесено зміни до КЗпП України, оскільки вказані норми не застосовуються при відсутності існування трудових відносин між позивачем і відповідачем у період спірних правовідносин з 14 липня 2023 року по 20 липня 2023 року (включно), а також Закон №2011-XII, оскільки сфера дії цього Закону не поширюється у спірних правовідносинах на державних службовців ДБР.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
Сервисы для юристов