ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/2229/25
адміністративне провадження № К/990/1069/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (головуючий суддя Сас Є.В., судді: Вісьтак М.Я., Войтович І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (головуючий суддя Аліменко В,О., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі № 320/2229/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правового акта,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також відповідач, КМУ), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.01.2025, просив:
визнати нечинним та протиправним з моменту прийняття абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі.
Оголошення про відкриття провадження у справі № 320/2229/25 було офіційно опубліковано 26.02.2025 в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України - газеті «Урядовий кур`єр».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
07.01.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 320/2229/25, у якій скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
19.01.2026 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає таке.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закон № 2262-XII), не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Абзацом третім статті 1-1 Закону № 2262-XII передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Цей Закон не містить жодних обмежень в частині нарахування та виплат пенсій.
У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі від 19.02.2020 № 520/15025/16-а).
Оскаржуваним положенням звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача, оскільки суттєво зменшено розмір належного йому до отримання з 01.01.2025 основного розміру пенсії.
Зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії у часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін (постанова Верховного Суду у справі від 08.04.2024 № 580/6509/23).
Відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10 від 07.12.2012, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Сервисы для юристов